Середнянський замок              На головну      Замки Закарпаття

   Середнянський замок — замок, розташований в селищі міського типу Середнє Ужгородського району. Середнянський замок утворює одна чотирикутна башта-донжон (18,6м х 16,5м), висота якої сягає 20 м., а товщина стін — 2,6 м. Заснований орденом тамплієрів ще у ХІІ столітті. Вони використовували замок як митний пост, а деколи як місце стояння невеликих гарнізонів війська. Це єдиний замок Закарпаття, в якому в незакінченому виді збереглись риси романського стилю. Нині він хоча по праву й вважається однією з головних пам'яток Закарпаття, перебуває в жалюгідному стані недоглянутого румовища.

Опис

   Середнянський замок був характерною для Західної Європи ХІІ століття оборонною спорудою у вигляді башти донжону (башти останньої оборони). Такі башти були дозорними і не призначеними для тривалого проживання. Але якщо була необхідність, вони могли стати потужними пунктами оборони, бо мали добру зону огляду й з неї можна було вести круговий обстріл. Крім того такі башти мали кругову систему валів і ровів. Ці складові мав і Середнянський замок. До того ж, перша лінія його валів, що влаштовувалась паралельно стінам башти була підсилена кам'яним муром з циліндричними наріжними баштами. Слідів від тих передових укріплень зараз майже не залишилось.

   Середнянський замок утворює всього лиш одна чотирикутна могутня кам'яна башта-донжон (18,6 м х 16,5 м) — головна й найбільш характерна ланка романської середньовічної твердині, прообразом якої були давньоримські прикордонні сторожові вежі на Рейні та Дунаї.Середнянський замок

   Спочатку донжон Середнянського замку був трьохярусним з балковим міжповерховим перекриттям. Кладка стін башти кам'яна бутова. Для більшої міцності кути башти з зовнішньої боку викладені кам'яними квадратами, а стіни з обох боків акуратно облицьовані відшліфованим каменем, що не тільки підсилювало міцність стін башти, але й значно пом'якшувало суворість споруди. Висота башти сягає 20 метрів, а товщина стін — 2,6 метрів.

   Вхід в башту-донжон з ціллю безпеки був розміщений на рівні другого ярусу по центру східної стіни. До нього вела з боку двору дерев'яна драбина, яка при необхідності (небезпеці) легко демонтувалась а то й спалювалась. Другий ярус утворювали три приміщення. В одному з них були сходи, які вели на третій ярус. Перекриття між другим і третім ярусами було плоске на дерев'яних балках. Стіни третього ярусу збереглися фрагментарно. З другого поверху ще одні білокам'яні сходи, фрагменти яких були виявлені під час недавніх археологічних робіт, вели на перший ярус. В першому ярусі було два приміщення — «східне» та «західне», розміри яких 11,2 ? 6 метрів. Посередині стіни, що розділяє приміщення й має товщину 1,3 м, пройма для дверей шириною 80 см. Неподалік «дверей» в підлозі «східного» приміщення видна яма, засипана камінням. Вірогідно тут був колодязь (криниця).

Історія

   В добу Середньовіччя тамплієри отримали право на торгівлю солотвинською сіллю. «Соляний шлях» з Підкарпатських копалень в Європу проходив через Закарпаття. Тамплієри швидко зводять вздовж всього соляного шляху низку укріплень, які використовувались як митні пости, а при потребі і як пункти дислокації невеликих військових гарнізонів, що оберігали той соляний шлях. Одне з таких укріплень збереглося в Середньому.

   Власне період зведення Середнянського замку монахами Ордену тамплієрів відносять до ХІІ століття ст.

   1312 року після ліквідації ордену тамплієрів Середнянський замок перейшов у власність монахів Ордену св. Павла. Вони вв'язалися в затяжні чвари за угорську корону. Після придушення королівської опозиції угорська корона конфіскувала їх володіння й передала більш лояльним власникам.

   Так, 1320 року свою владу над краєм закріпила угорська корона, і землі розділені угорським королем Карлом І Робертом між Другетами, Дожами, Дебреценами та іншим угорським шляхетським родами, які, втім тривалий час не припияли міжусобні сутички за окремі володіння.

   Саме 2-а половина ХІV — початок ХV століття став періодом боротьби між магнатами Другетами і родом Палочі за Середнянський замок, яка завершилась на користь останніх.

   У 1526 році в Битві під Могачем турки громлять угорське військо і разом з королем гине останній представник роду Палочі по чоловічій лінії. Середнє і замок переходять до роду Добо. Нові володарі зміцнюють замок і розвивають виноградарство виноробство в Середньому. Зокрема, син Іштвана Добо з компаньйонами, силами полонених турок розширює і поглиблюю винні підвали. Їх загальна протяжність сягає 4 кілометрів. Про ті роботи зараз нагадує викарбувана на камені 550 років тому табличка, що знаходиться в підвалах, які використовує нині місцевий винзавод «Леанка». Поруч знаходиться свіжа табличка — дерев'яна дошка, на якій вирізаний переклад старого тексту: «Выдолблено стараниями знатных братьев наследников и владельцев замка в Среднем Франциска Стефана и Доминика Добо из Рускои. (Подвал) укрепили бойницами и рвом. Года Христового тысяча пятсот пятдесят седьм(ого)».

   Протягом XVII — XVIII століть Середнянський замок ще не раз міняв своїх володарів під час численних австро-турецьких та австро-угорських війн. У цих війнах замок поступово руйнувався, ремонтні роботи ніхто не проводив, оскільки архаїчна кам'яна будівля вже не відповідала стилю життя дворян того часу.

   Відчутного удару замку було нанесено під час антигабсбургського руху угорських дворян під керівництвом Ференца ІІ Ракоці в 1703—11 роках, після чого замок, який з навколишнею територією, як і весь край, відійшов до Габсбургів, більше не відновлювався.

Loading...

Залиште свій коментар


Оновити Захисний код