Нижній БистрийНижній Бистрий - село, що знаходиться у гірській місцевості Хустьского району Закарпатської області.

Нижній Бистрий розташований по обидва береги річки Ріки, і знаходиться на відсані 30 кілометрів від районного центру і залізничної станції Хуст. Через село проходить автошлях на автодорозі Хуст - Долина.

Населення - близько 1200 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Деко і Широке.

Нижній Бистрий вперше згадується в історичних документах Мараморошської жупи у 1668-му. Перші поселенці НижньогоБистрого були, в основному, пришельцями з Галичини (тоді Польщі). Вони наймалися до нямешів (ґаздів) на прізвище Тегза. А ті давали батракам місця для поселення, що були густо вкриті лісами і непридатними для землеробства. На сьогожнішній день у нижньому Бистрому налічується понад двадцять присілків.

У Нижньому Бистрому є  кам’яна церква, яку почали зводити в 1812-му році. Кажуть, будувати її почали ще в 1812-му як греко-католицьку, і тривали роботи понад 50 років. Свого часу тут були чудові настінні розписи, а службу проводив навіть єпископ Теодор Ромжа, зарахований зараз до лику блаженних. Та після Другої світової храм перетворили на склад, він поступово руйнувався.

Також, Нижній Бистрий відомий тим, що саме в цьому селі знаходиться Теребле-Ріцька ГЕС (гідроелектростанція).

Теребле-Ріцька ГЕС на Закарпатті - єдина в світі гідроелектростанція, що розташована на двох річках водночас. Унікальні природні умови району будівництва дозволили народитися незвичайному інженерному рішенню. Дві річки - Теребля та Ріка - протікають тут майже паралельно, з невеличким вододілом по Бовцарському хребту, але на різних рівнях: Теребля тече на 210 метрів вище від Ріки. У місці максимального зближення відстань між Тереблею та Рікою становить лише 4 кілометри.

Ще 1923 року чеський інженер Кріжка запропонував унікальний проект з використанням природного перепаду між цими двома річками: на річці Теребля збудувати греблю висотою 46 м, яка стримає 45 млн. куб. м води, тоді цю воду через трубу діаметром 2 м можна буде безперервно подавати на турбіни ГЕС, яку пропонувалося збудувати на Ріці, що значно підвищувало потужність водного потоку.

Після закінчення Другої світової війни радянські інженери збиралися дещо змінити цей проект, та врешті-решт проект інженера Кріжки було реалізовано без суттєвих змін. У ті часи за законами репарації фіни були змушені будувати промислові об’єкти для СРСР. Зокрема, вони працювали й над спорудженням Теребле-Ріцької ГЕС. Будівництво трубопроводу та греблі розпочали 1949 року, а закінчили у 1955 році.

Гребля Теребле-Ріцького (Вільшанського) водосховища.
Залізобетонна водозливна гребля на річці Теребля має довжину 153 м, ширину 3 м і найбільшу висоту 45,8 м. Ця гребля утворює невеличке Вільшанське водосховище площею 1,6 кв. км. Через дериваційний тунель завдовжки 3700 м вода поступає до напірно-станційного вузла та далі по металевому турбінному водоводу фінського виробництва (довжина 350 м, діаметр 2,2 м) подається в машинний зал ГЕС, що розташований на річці Ріка.

 

Теребле-Ріцька ГЕС. Машинний зал і металевий турбінний водовід 350 м завдовжки.
На станції поставили три струйно-ковшових турбіни («турбіна Пелтона», Pelton) потужністю по 9 МВт кожна, які працюють без перерви до цього часу. Видавати електроенергію в мережу Теребле-Ріцька ГЕС почала в 1956 році.

Уродженцем Нижнього Бистрого є український письменник В. Ю. Вовчок.

На території села знайдено скарб бронзових виробів епохи раннього заліза (XI-X ст. До н. е..).

Історія міст і сіл Закарпаття

Loading...

Коментарі   

+1
Сергій
Це ж в цьому селі відбуваються події роману І. Чендея "Птахи покидають гніздо"?
14 серпня 2015 Цитата

Залиште свій коментар


Оновити Захисний код