Міжгір'я

Міжгір'я - селище міського типу, що розташоване на півночі Закарпатської області області у глибині чарівних та могутніх Карпатських гір.

Незважаючи на статус селища, Міжгір'я є районним центром. До 1953 році Міжгір'я мало назву Волове.

Населення Міжгір'я складає близько 10 000 осіб. Через Міжгір'я протікає річка Ріка.

Відстань до обласного центру міста Ужгород близько 130 кілометрів.

Історія Міжгір'я


Герб Міжгір'я

Перша згадка про Волове відноситься до 1415 року, як одне з володінь угорських феодалів Урмезеїв. Назву „Волове”, за переказами, село одержало в зв’язку з тим, що колись на його території жителі раніше виниклих соймів і Вучкового випасали худобу, і, зокрема, волів. Спочатку тут з’явилися літні табори, а потім і зимівки – колиби та курені для худоби.

За народними переказами та найпоширенішою версією дослідників назвали поселення Волове перші поселенці-скотарі, які випасали волів по під горами Кук (1365 м) та Кам'янка (1587 м). Ці пастухи будували для себе колиби, а згодом — невеличкі хатини, так з'явилося невелике село. Новому поселенню мешканці дали назву найбільшої своєї цінності — своїх волів, які допомагали вижити першим поселенцям у важких гірських умовах.

За іншою версією, першими Міжгірську долину освоювали лісоруби, яких зацікавив тут хвойний ліс, адже вниз за течією р. Ріка та р. Тиса переважав листяний ліс. Транспортували деревину з гір до ріки по прокладених спеціальних дерев'яних жолобах, які називались «валови» (це слово і зараз побутує на Верховині). Ось так поселення, де проводилась заготівля лісу, використовуючи валови, отримало назву — Волове (Волове Поле). З часом жолоби (валови) для транспортування лісу стали називатися ризами — в часи появи в нашому краї німецьких колоністів.

Пізніше Волове (сьогодні Міжгір'я) перейшло до влади Довгаїв та Ліпчаїв. В XV столітті в басейні Ріки утворюється феодальний маєток Ліпчаїв, до якого переходять від Довгаїв 13 сіл, в т.ч. й Волове. Один з них Жігмонт Ліпчай залишив опис повиностей підлеглих йому селян.

Терпіли селяни Волового і від війн та нападів іноземних військ. Великих збитків завдав їм, зокрема, напад татар у 1594 роцв, похід трансільванського князя Дєрдя II Ракоці на Польщу в 1657 році та напад на Закарпаття польських військ.

У період з XVX по XIX століття Волове здебільше деградувало. У другій половині XIX століття більшість населення була неписемною через матеріальні нестатки та мадьяризацію.

На початку XX століття Волове стало центром округу, який охоплював увесь басейн верхів’я Ріки. У ньому знаходилися окружний начальник, нотарське управління та інші державні установи.

Багато зазанало Волове в роки першої світової війни. Воно стало ареною запеклих боїв. В квітні 1919 року весь район був окупований військами боярської Румунії, які знаходились тут до літа 1920 року. Румунська окупація залишила тут гіркі спогади у Волівчан. В цей період майже була припинена будь-яка торгівля. У Воловому не було хліба, а тому чоловіки пробиралися гірськими стежками до Хуста, Іршави та Білок, щоб купити хоч трохи зерна, але дорогою його часто забирали румунські солдати, а селян били палицями.

В 1947 році село Волове було перетворене на селище міського типу. До 1945 року в ньому не було майже ніякої промисловості. Працювала лише невеличка лісопилка. У 1953 році селище пре іменували у його сучасну назву – Міжгір'я.

Міжгір'я

Міжгір'я з висоти пташиного польоту

Цікаві місця в Міжгір’ї:


- 500-літній дуб

- гірськолижній підйомник

- дерев’яна церква Воскресіння Господнього


500-літній дуб

Міжгір'я 500-літній дуб

П’ять століть шумить-буяє розлогою зеленою кроною дуб-патріарх в Міжгір’ї. Він міг би багато цікавого розповісти про історію Верховини, адже зазнав на своєму віку все: іноземне лихоліття, жорстокість монгольських песиголовців, постійну зміну влад і, врешті-решт, незалежність України. Міжгірці з великою любов’ю ставляться до патріарха. Про дуб складено легенди, коломийки. У 1983 році за ініціативою районного товариства охорони природи дуб підлікували, залили цементом тріщину на стовбурі й вивісили табличку з надписом: “Дуб звичайний. 500 років. Охороняється законом”. Вказані там також паспортні відомості дуба: товщина стволу – 4 метри, ширина крони – 22 метри, глибина кореня – 15-20 метрів. З часом біля дуба обладнали автобусну зупинку, а от табличку забули повернути на місце, її потрібно відновити. Це питання відноситься до компетенції селищної ради, природоохоронного активу.

Гірськолижній підйомник

Міжгір'я гірськолижній підйомник

У смт. Міжгір'я розташований трьохмісний крісельний витяг, що відноситься до гірськолижного комплексу «Альянс». Знаходиться він вже на в’їзді у Міжгір'я якщо їхати зі сторони Хуста (відповідно, якщо їхати трасою з Воловця на Хуст, то комплекс знаходиться на виїзді із Міжгір'я.

Витяг тягнеться на г. Маковиця, висота якої складає 753 м. Довжина ККД – 950 м, перепад висот понад 300 м. Точної дати відкриття даного туркомлексу нам встановити не вдалось, однак місцеві нас запевнили, що витяг працює вже близько п’яти років.

У період зимового сезону, відпочиваючим пропонується 3-х крісельний підйомник, довжина трас до 2 км, перепад висот 300 м.

Дерев’яна церква Воскресіння Господнього

Міжгір'я дерев’яна церква Воскресіння Господнього

Дерев’яна церква Воскресіння Господнього у Міжгір’ї є сучасною, оскільки її побудували й освятили в ХХІ столітті. У 2002 році мешканці міжгірського житлового масиву Поточина, що налічує понад 300 дворів, вирішили збудувати церкву. Священик о.Василь Мандзюк взяв за основу план стародавньої дерев'яної церкви в Крехові на Львівщині і розробив цікавий проект бойківської церкви. Так після перерви в 200 років на Міжгірщині знову з'явилася бойківська церква, та ще й у супроводі дерев'яної каплиці і дзвіниці. Великою перевагою церкви є тесані бруси зрубів, кругляк здешевив би враження від споруди. Ансамбль церковних споруд відразу став окрасою Міжгір'я і привабливим місцем для туристів. Будівництво розпочалося 2005 року. Майстри з Негрівця Василь Шутак, Юрій Сідей, Василь Сметана, Іван Сметана добре виконали роботу з деревом. Нижній ярус зробили з ялиці. Церква 16 м завдовжки, 5,7 м завширшки отримала три верхи – центральний здіймається на 3 м, бічні на 2 м. Юрій Сідей вкрив дахи драницями. Каплицю зробив майстер із Стригальні Василь Іванина. Елегантну дзвіницю збудував майстер з Лопушного Іван Жаба з помічниками. Церкву освячено в 2006 році.

Міжгір'я фонтан

Фонтан в центрі Міжгір'я


<<Міжгірський район

<<Населені пункти Закарпаття


Якщо Ви володієте детальною інформацією(матеріали, фотографії тощо) про населені пункти Закарпаття і бажаєте, щоб про ваше село чи містечко знало все Закарпаття та Україна, то надсилайте інформацію на нашу електронну скриньку Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Loading...

Залиште свій коментар


Оновити Захисний код