x_e8378f60 Площа - 700 кв.км.

Населення - 118 тисяч чоловік (34 % - міська, 66 % - сільська).

Густота населення - 169 чоловік на 1 км2.

Національний склад:- українців – 71 %, угорців – 25 %, росіян – 2%,  ромів   – 1 %, інших – 1 %.

У складі Виноградівського району: міст районного значення – 1 (Виноградів),

селищ міського типу – 2 (Вилок та Королево), сіл – 47.

У системі місцевого самоврядування:  міських рад – 1,селищних рад – 2, сільських рад – 29.

Виноградівський район межує з Угорщиною та Румунією на Півдні, а також з Берегівським (на Заході), Хустським (на Сході та Північному Сході) та Іршавським (на Півночі та Північному Заході) районами Закарпатської області.

Географія

Vynogradiv Виноградівський район — район у південній частині Закарпатської області. Район розміщений в     трьох грунтово-кліматичних зонах: Закарпатській низовині, Закарпатському передгір'ї та на карпатському поясі, що має переважно рівнинний рельєф. Абсолютна висота від 105 до 660 м над     рівнем моря.

Завдяки тому, що Карпатські гори добре захищають район від холодних північних повітряних мас, клімат тут помірно континентальний: відносно жарке літо і м'яка малосніжна зима. Середньорічна     температура повітря 8,8-9,3°С. Середня температура в липні 22-25°С, в січні — 3°-4°С. Опадів випадає 600-800 мм в рік. Найбільше в травні і червні. Зима коротка: починається в середині грудня   і триває 2,5-3 місяці; часто бувають відлиги, сніговий покрив нестійкий і малопотужний. Протікають річки Тиса, яка ділить район пополам (довжина течії 42 км), Боржава, Ботар, Сальба, Тур. Є декілька великих водоймищ, де розводять рибу.

Внаслідок цього з давніх-давен тут склалися надзвичайно сприятливі умови для розвитку сільського господарства і тваринництва. Тут вирощують такі теплолюбні культури як абрикоси, виноград, персики, тютюн.

Лісів на Виноградівщині трохи більше 14% від всієї площі району. Основні породи дерев: дуб, бук, граб, береза, ясень. Ростуть рідкісні рослини. Є тварини і плазуни, які занесені до Червоної книги України або зустрічаються дуже рідко. Це ковила найкрасивіша, клен білоцвітний, шафран Гейфеля, липа срібляста, айва кущова, півники німецькі і угорські, лісовий кіт, полоз лісовий, чорна лелека. З метою збереження цього багатства і краси у районі створено два флористичні заповідники - Чорна Гора площею 772 га і Юлівецька Гора - 176 га. В лісах є багато цінних дикоростучих плодів: кизил, шипшина, чорноплідна горобина, червона калина тощо.

Адміністративним центром є місто Виноградів. Воно розташоване за 107 км від обласного центру м.Ужгород, 15 км від кордону з Румунією та 15 км від кордону з Угорщиною. Серед населених пунктів району, крім м.Виноградів, є ще 49 населених пунктів, з яких два селища міського типу - Вилок та Королево, а також 47 сіл.

Історія

Zamok_Kankiv Як адміністративна одиниця район згадується дуже давно - ще в кінці XI на початку XII ст. під різними назвами. Коли і хто заснував район, ще не відомо. Але вже в 1262 році у латинських документах згадується багато населених пунктів району, таких як: Виноградів, Сасово, Чорний Ардів (тепер Чорнотисово) Гудя, Чепа, Шаланки та інші. У кінці XIII століття утворився Угочанський комітат (до кінця першої світової війни область ділилася на 4 адміністративні одиниці або комітати, одним з яких був і наш теперішній район).

Основне багатство краю - земля, виноградники, сади, ліси - знаходились в руках багатіїв, на яких працювали селяни. Щоб берегти себе від народного гніву, вони будують собі замки-фортеці. Так феодалом Беке боршо у 1307 році був збудований кам'яний замок “Канків” у підніжжі Чорної Гори, а в 1315 р. фортеця “Нялаб” у Королеві. Руїни їх збереглися на сьогодні. Пізніше, на початку XIV ст., ці обидва замки-фортеці стали власністю найбільших магнатів району – роду Перені (до 1944 року).

На початку XVI ст. селяни втратили повністю свої куці права і стали кріпаками. Це і привело до великої селянської війни в травні 1514 року в Угорщині під проводом Дєрдя Дожі (Юрій). В ньому брало участь і населення району. Активними керівниками на території його були Кермеш Шашварі з села Дротинці та вчитель з Виноградова Іштван Балог (Степан). Повстання було жорстоко придушено, а селяни - повністю закріпачені. В 1558 на розлив ці австрійські війська розрушили замок “Канків”, а у 1672 році був зруйнований і Королівський замок “Нялаб”.

Найактивнішу участь краяни взяли у визвольній війні 1703-1711 рр. проти Габсбурської монархії під керівництвом Ференца Ракоці. Слід сказати, що 24 травня 1703 року у селищі Вилок повсталі під керівництвом Томаша Ессе на річці Тиса одержали блискучу перемогу над австрійськими військами. На цьому місці на лівому березі Тиси, де відбулася битва, стоїть великий пам'ятник загиблим героям куруцам (так називали солдат повстанської армії Ференца Ракоці II). Але і ця визвольна війна зазнала поразки.

Неодноразово терпіло населення краю і від набігів іноземних ворогів. В 1242 році від монголо-татар Батия, в 1717 році його спустошили кримські татари, обкрадали його австрійці, поляки, трансильвани, румуни, угорці та інші іноземці.

З великою радістю зустріло населення району буржуазну революцію в Угорщині 1848-1849 рр. під проводом Кошута Лойоша і Петефі Шандора. Про неї нагадують пам'ятник Кошуту Лойошу в селі Велика Паладьі бюст сподвижнику Кошута в м.Виноградів Зігмунду Перені, страченого габсбургами в 1849 році, меморіальні дошки і інші пам'ятні знаки.

Після розпаду Австро-угорської імперії в жовтні 1918року українське населення краю прагнуло возз'єднатися із Західноукраїнською республікою. В місто Хуст 21 січня на з'їзд Руської Народної Ради була направлена і значна делегація з 29 сіл Виноградівського району. Керівником її був молодий учитель Виноградівської церковної школи Юрій Ревай, котрий в 1938 році став міністром Карпатської України в уряді Августина Волошина.

Мрія краю у той час не збулася. В березні в Угорщині була встановлена радянська влада, яка проіснувала 33 дні - з березня по квітень 1919 року. Але вже 23 квітня 1919 року район окупувала румунська королівська армія, яка дуже жорстоко поводилась з місцевим населенням. В перший день окупанти розстріляли 9 чоловік у м.Виноградові, щоб залякати населення. За найменшу провину румуни жорстоко катували і били каблуками. Окупація тривала до 30 травня 1920року.

З 30 травня 1920 року по 15 березня 1939 року район входив до складу Чехословацької республіки, а частина району з селищем Вилок було окуповане угорськими фашистськими військами ще у листопаді 1938 року.

15 березня 1939 року був окупований весь район. Але в цей день на Красному полі біля села Велика Копаня січові стрільці дали перший рішучий бій регулярним угорським військам. Більшість з них героїчно загинуло. На честь 60-ої річниці їх героїчної загибелі на Красному полі між містом Хустом і селом Велика Копаня відважним патріотам відкритий пам'ятник. Є пам'ятні дошки на будинках міста, присвячені цим подіям.

Під час фашистської окупації на території району діяла підпільна розвідувальна група “Закарпатці”, яку очолював антифашист, угорець Ференц Патокі. До її складу входили добровольці з м.Виноградова, селища Вилок та Королево, сіл Веряця, Дюла, Великі Ком'яти. Теково, Чорнотисово, Хижа. Це були люди різних національностей - українці, угорці, євреї та інші. 24-25 жовтня 1944 року місто і район був визволений військами Червоної Армії 4-го Українського фронту генерала Петрова.

Населені пункти Виноградівського району:

Велика Копаня Дюла Шаланки

Виноградів Королево

Вілок Хижа


<<Населені пункти Закарпаття

Якщо Ви володієте детальною інформацією(матеріали, фотографії тощо) про населені пункти Закарпаття і бажаєте, щоб про ваше село чи містечко знало все Закарпаття та Україна, то надсилайте інформацію на нашу електронну скриньку Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Loading...

Залиште свій коментар


Оновити Захисний код