ОлешникОлешник (до 1946 р. - Егреш) - село, центр сільської Ради. Розташований в 5 км від районного центру і залізничної станції Виноградово-Закарпатське.

Населення - понад 4 000 осіб.

Зародження і розвиток села Олешник не можна собі уявити або якось відділити від загального історичного процесу, що харак­теризує минуле цього ареалу, згодом комітату Угоча,1 який протягомкількох сторіч просторово й географічно був більшим, ніж нинішній Виноградівський район, до якого входить тепер наше село. Керую­чись цими міркуваннями, нами проведено пошуки історичної аналогіївиникнення й зародження Олешника довкола колишнього і теперіш­нього його центру - м.Виноградів, та численних населених пунктів, що його оточують. Це дає можливість скласти більш яскраву уяву про територію поширення й регіон, про котрий піде мова у подаль­шому.

Архівні розкопки, проведені у свій час на Виноградівщині, втому числі й в Олешнику, дають можливість довідатися, що живемо ми з вами у тих краях, що вже у прадалеку минувшину були заселенілюдьми. На території колишнього старого кар'єру Виноградівського цегельного заводу було виявлено житла стародавніх поселень первіс­ної.подини із залишками слідів від їх вогнищ, біля яких було знай­дено прикраси періоду пізньої бронзи, тобто XIX століття до нашої ери!

У науковому відношенні особливо важливе значення має те поселення, що виявлено в урочищі Мале Поле. Воно належало

племені карпів, які є безпосередніми предками літописних білих хорватів.

Поблизу Виноградова було виявлено також унікальний скарб грецьких монет з IIIII століття до нашої ери.2

З періодом відкриття у цьому ареалі пам'ятників культури Станово (поблизу с.Дяково Виноградівського району)3 нам відомо тепер про більше ніж сто скарбів бронзових виробів із так званого опайського горизонту. Серед них найбільш численні скарби з міс­цевостей: Велика Паладь, Великі Лучки, Воловець, Виноградово, Затишне, Дяково, Олешник (четверта фаза), Квасово, Чинадієво та ціла низка інших, у тому числі на території теперішньої Румунії -Доманешті І, Доманешті II, Віма Маре, Бутурч, а також Опой (тепе­рішня Угорщина). Всього із опойуріуйського горизонту у Верхньому Потиссі враховано 103 скарби, що складаються із 2,5 тисяч бронзових та золотих виробів загальною вагою 260 кілограмів4. За своїм при­значенням ці вироби діляться на дві групи. До першої відносяться ті ужиткові предмети, які свого часу були в користуванні, або приз­началися для обміну (65%). Другу групу складають ті речі, що вийшли із користування, або стали браком під час їх лиття (35%). До складу 40 скарбів увійшли диско-бруско-тістовидні, а також без-форменні злитки бронзи. З цього випливає, що переважна частина скарбів Верхнього Потисся, тобто того ареалу, куди входить і Олеш­ник, були своєрідним збором майстрів-ливарників, а названий про­стір служив доброю сировинною базою відливання нових виробів.3

ПОСЕЛЕННЯ, ЩО ІСНУВАЛО НА МІСЦІ ТЕПЕРІШНЬОГО ОЛЕШНИКА

Місця осілого життя людей у давні часи, що виникли з розвитком землеробства на місці теперішнього Олешника, відкриті у 1977 році археологічною експедицією Ужгородського державного університету під керівництвом доктора історичних наук, професора Едуарда Альбертовича Балагурі. В цьому ж році тут проведено рятувальні розкопки. Вони проводилися на віддалі 0,5 км на схід від села

Працює археологічна

експедиція Ужгородського

університету.

Перший справа -

керівник розкопок

професор Е. Балагурі

уздовж потічка Ліщани в урочищі Кругле Поле. Розкопано 800 кв.м площі. Культурний шар залягав на глибині 0,5-7 м від сучасної поверхні. На дослідницькому майданчику відкрито три різночасові культурні шари, де зібрано багатий фрагментарний керамічний матеріал гончарських і ліпних посудин різномінітних форм та житла.

Найдавніші споруди на поселенні представлені матеріальними комплексами групи Беркес-Демечер (XIIIст. до нашої ери). Над ни­ми розташовані матеріали культури Ґава (ХІ-Х ст. до нашої ери). Верхній шар репрезентують споруди давньоруського часу (Х-ХІН сто­ліття).

Ці поселення вчені вважають належними носіям культур пізньо-бронзової доби та давньоруському населенню Закарпаття. Матеріали розкопок зберігаються в Ужгородському університеті.6

Щодо зародження городищ в ареалі, де розташоване теперішнє село Олешник. Відомі українські та низка зарубіжних вчених-архе-ологів твердять, що місцем залюднення наші предки вибирали собі місця у долинах великих і малих рік, на острівцях, утворених серед боліт, на схилах, захищених з усіх ооків. лк правило, завдання, яке ставили перед собою будівельники таких городищ, зводилися до наступого: 1) можливість створення надійних укріплень; 2) зведення перепон для ворога; 3) добре проглядання місцевості доокіл; 4) при потребі, можливості для швидкого маневрування на місце­вості; 5) достатнє забезпечення водою та харчуванням.7 Усі ці вимоги там, де територіально розташований Олешник, наявні.

Розкопки поселень стародавніх часів вказують на їх строкату різночасовість виникнення в регіоні та різну тривалість проживання тут людей, часті перекочування в інші місця. На це вказує, в першу чергу, те, що у цілому ряді поселень культурний шар (Дрисино, Велика Поладь, Олешник, Виноградово (кар'єр), Петрово, Шалан-ки) в археологічному розумінні незначний, або представлений у вигляді заповнених ям та вогнищ.

Завдяки успішно проведеним археологічно-пошуковим роботам, здійсненим на територіях 25 пам'ятників Закарпаття, а також вра­ховуючи наукові дані, що отримані угорськими, словацькими та ру­мунськими дослідниками старовини, археологами визначені житлові та інші побутові споруди стародавніх поселень, племен так званої культури Ґава, які можна віднести в часі до ХІІ-УПІ сторіч до н.е. і куди входить і наше село. 8

Із періодом існування культури Ґава пов'язано понад 100 скарбів та 44 окремі знахідки. До цієї культури у Закарпатті відносяться дуже великі археологічні скарби, знайдені у Великій Бігані (54 екз., вагою10,3 кг), Боржавське (148 екз., вагою 5,98 кг), Лази (3 екз., вагою 6,14 кг), Олешник І-ІП (42 екз., вагою б кг). У колекцію цих скарбів входять знаряддя праці, прикраси та зброя. Прикраси скла­дають 55%, знаряддя праці - 24%, побутові предмети - 8 %, зброя -8% та злитки бронзи - 5%.

Незважаючи на суттєві зрушення у вивченні пам'яток гавсько- голіградського кола, все ще залишаються дискусійними питання їх хронологічної диференціації, генетичних джерел, місць формування і часу розселення племен, їх історичних доль. Топологічний аналіз

керамічних комплексів поселень Дрисино, Баранинці, Шелестово, Медведівці, Олешник, Дяково у Закарпатській області та цілої низки поселень, що розташовані територіально не так уже й далеко –у сусідніх Угорщині, Словаччині, Румунії (Північно-західна Тран- сільванія), дозволяють виділити два ступені розвитку культури Гава-Голігради. Критерієм для цього послужили наявні чіткі відмінності в кераміці, що походять із землянок та ям поселень Олешник, Мед-

ведівці, Дяково, Дрисино, Баранинці та могильників Венчеллив (Північно-Східна Угорщина) й Лепуш II(Румунія). Як кухонна, так і столова кераміка цих поселень має пряму аналогію з поселен­нями МагалаIII та могильниками в Сопоті. Це - банковидні черепні горшки зі слідами штрихових розчісувань, амфори кількох видів і варіантів, прикрашені канелюрами й виступами-підпірками на плечиках, глибокі миски для їжі, прикрашені хвилястими лініями по краях, чаші, по ободочку прикрашені пелюстками і орнаментованіпаралельними рядами хвилястих ліній, нанесеними гребінчастим дерев'яним штампом. Увесь перечислений посуд може бути співстав­лений з матеріалами знахідок, що у часі відносяться до цього ж періоду в Північно-східній Угорщині, Румунії (Трансільванія), Пів­нічній Словаччині9. Це засвідчує водночас і хронологічну шкалу існування гавсько-голіградської етнокультурної спільноти. Певною мірою сюди ж слід віднести і знайдені в могильниках бронзові виро­би10, що здобуті в результаті найновітніх розкопок, проведених ук­раїнськими археологами. В тому числі і експедицією під керівництвом професора Е.Балагурі в Олешнику, Дякові, Медведівцях, Дрисині, Баранинцях."

 

1 З ХШ сторіччя територіально Закарпаття поділялося на комітати Мараморош, Берег, Угоча, Унг, Земплин, Сотмар.

2 Про ці розкопки можна більше прочитати у матеріалах: В.М.Цигилик. Нові матеріали
до вивчення культури карпатських курганів у Закарпатській області// Матеріали і дослідження
з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 4.- К., 1962,- С. 71-79.

3 Докладніше про ці археологічні розкопки можна довідатися з монографії: Балагурі Е.А.
Населення Верхнього Потисся в епоху бронзи.- Ужгород, 2001.

4 Див. названу книгу Е.Балагурі, с. 255.

5 Див. названу книгу Е.Балагурі, с. 257.

6 Див. Пеняк С.И., Попович И.И., Потушняк М.Ф. Работьі на новостройках Закарпатья. АО-1978.: Наука, 1979.- С. 386-387.

'Див. відтворені археологами взірці керамічних виробів культури Ґава, до яких відносять і Олешницькі знахідки (по Т.Кеменці, Й.Пауліка, Е.Балагурі). Малюнки взяті з дж.: Е.Балагурі. Населення Верхнього Потисся в епоху бронзи.- Ужгород, 2001.- С. 308, 310.

10 Див. взірці керамічних та бронзових виробів культури Ґава у Закарпатській області. Взято з названої монографії професора Е.Балагурі.

" Про ці дослідження пропонуємо також ознайомитися з такими науковими роботами:

Балагурі Е.А. Звіт про роботу археологічної експедиції Ужгородського державного університету за 1965, 1966 і 1967 рр,- НАИА.- Інв. № 4675, 4776-4777.- 21 с. + 12 іл.; Балагурі Е.А. Звіт про археологічне дослідження у Виноградівському і Берегівському районах (1977); Балагурі Е.А., Котигорошко В.Г. Археологічні дослідження на території Закарпатської області в 1980 році; Балагурі Е.А. Нові пам'ятки населення Закарпаття кінця II - початку І тис. до н. ери// Культура і побут Українських Карпат.- Ужгород, 1973.

Loading...

Залиште свій коментар


Оновити Захисний код