zakarpatskyj_vynnyj_shlyakh_1

Щоб скласти враження про вина Закарпаття, мало побувати на фестивалі вина. Мало побувати навіть на кількох таких фестивалях. Знайомство з винами потребує дотримання ритуалу, неспішності й відданості процесу. Як і з людиною, з вином треба спілкуватись, лише тоді воно вдячно розкриває свій неповторний букет і, як стверджують винороби, дозволяє осягнути багатство гармонії.

 Золоті правила

zakarpatskyj_vynnyj_shlyakh_2На початку минулого століття в кожному містечку Закарпаття була вулиця Виноградна. На них знаходилися сотні кількаповерхових пивниць, у яких готувалося, бродило, дозрівало вино. В Ужгороді, Середньому й Мукачевому, в селах Берегівського та Виноградівського районів збереглося кілька десятків льохів, але одиниці з них тепер пов’язані з виноробством. Для того, щоби побувати у справжніх винних підвалах, з яких черпали ще угорські королі, потрібно три дні і чотири колеса.

Середмістя Ужгорода, вулиця Августина Волошина. Прикметну арку, оздоблену ковкою у вигляді виноградних грон, знаходимо неподалік костелу Святого Георгія. «Дегустаційний зал «Шардоне», — повідомляє вивіска. Сходи ведуть у підвал. «Ласкаво просимо! До Ваших послуг», — чемно зустрічає дівчина в етнокостюмі.

Невеличка перша зала оздоблена, на перший погляд, скромно, але чимало предметів у ній — просто безцінні. Прес для винограду 1872 року, колекція рідкісних поштівок і марок, присвячених виноробству, оригінали документів, що надавали преференції закарпатським виноробам у XVII–XІX століттях — це експонати майбутнього музею «Шардоне»…

Для дегустації відведена наступна зала. «Добірка з шести вин і одного коньяку, що їх традиційно пропонуємо гостям, репрезентує кращі виноробні підприємства області — «Скілур», «Котнар», «Бобовищанське», «Леанка» і «Закарпатський сад», які є постійними призерами закордонних виставок і міжнародних винних фестивалів, — розповідає господар пивниці Олександр Ковач. — Подаємо вина за класичними традиціями: від сухих до десертних, від білих до червоних».

Для кожного вина — окрема посудина, її наповнюють на третину. Вважається, що бокал у вигляді нерозквітлого тюльпана підкреслює індивідуальність напою — така форма не дозволяє розсіюватися аромату… До вин подають селиський сир (виготовлений в закарпатському селі Нижнє Селище)…

Лунає інструментальна музика, дуганчик (бармен) запалює на столах свічки. Ловимо кожне слово і повторюємо кожен рух нашого гуру. «Вино оцінюємо за п’ятьма ознаками, — розпочинає дегустацію Олександр Ковач. — Спочатку — його прозорість і колір, для цього дивимося крізь вино на полум’я свічі. Бокали з білими винами беремо тільки за ніжку… Наступна ознака — насиченість вина. Колихаємо фужер — на його стінках має залишитися маслянистий слід. Тепер мерщій нюхаємо, бо леткі речовини уже «звільнилися». Пам’ятаємо, що кожному вину притаманний характерний аромат, який не повинен мати домішок. Після цього куштуємо. Не поспішаємо робити ковток: спочатку беремо вино на язик і «пускаємо» на піднебіння, потім — під язик, на особливо чутливі рецептори. Після ковтка «слухаємо» смак — розпізнаємо складові. І насамкінець цокаємося з сусідом. Дзвінкість звуку свідчить про те, наскільки вино нас полонило...»

Аромат історії

zakarpatskyj_vynnyj_shlyakh_3Винні підвали в селищі Середньому, де витримує свої вина агропромислова фірма «Леанка» (дівчинка — з угорської), знаходяться під захистом ЮНЕСКО і входять у десятку найцінніших в Європі. Це найдовші — півтора кілометра — і найбільш розгалужені — п’ять підземних «вулиць» — пивниці діючої винарні. Знаходяться вони у Середнянській горі, під руїнами середньовічного замку… Спочатку підвали мали оборонне призначення. Пізніше виявилось, що туф — вулканічна порода, в якій вони були видовбані, — забезпечує ідеальні умови для дозрівання і зберігання вин…

Наш гід винними підвалами і ведучий дегустації (а дегустаційна зала влаштована в одному з бокових коридорів підземелля) — заступник директора агрофірми Михайло Вакерич. Він зауважує, що «Леанка» приймає тільки групи, тому самодіяльним туристам треба долучатися до котроїсь із них. Як і на інших виноробних підприємствах, таке рішення зумовлене особливостями технології: одразу після закінчення екскурсії виносховище треба дезінфікувати, тому для дегустації виділено певний час. zakarpatskyj_vynnyj_shlyakh_4Наразі господарство виготовляє 20 видів вин. Дегустувати пропонують шість — знамениті марочні білі «Леанку» і «Середнянське», червоні «Каберне», «Перлину Карпат» і купаж (виготовлені з кількох сортів винограду) — напівсолодке «Променисте», десертне «Спокусниця»...

Недалеко від Середнього, у селі Бобовище, є ще один підвал, якого не обминути. Історія агропромислового підприємства «Бобовищанське» не вражає, але це компенсують його пивниця і асортимент вин. Дегустаційна зала облаштована у підземеллі довжиною більше кілометра, вина на пробу наливають просто з діжок…

Своїми чарами «Троянда Закарпаття» завдячує особливому сорту лози — трамінеру рожевому. В сонячні і винятково теплі роки цей виноград набирає такої цукристості (від 24 до 28 відсотків), що це дозволяє вину природним чином вибродити до стану лікерного. Рідкісним це вино робить і те, що повний процес перетворення триває близько чотирьох років. Найславнішим уважають «Троянду» 1986 року врожаю…

 

Лицарі землі Береґвідек

zakarpatskyj_vynnyj_shlyakh_5…Зразки напоїв, які отримали фестивальні нагороди впродовж останніх п’яти років, пропонує на дегустацію Будинок вина «Береґвідек», що в селі Яноші Берегівського району. Їдучи головною вулицею села, шукайте на узбіччі винний прес — не помилитеся.

…Будинок вина нагадує і музей, і шинок одночасно. Діжок з вином тут немає, натомість є пляшки і бутлі із заспиртованим виноградом. «Не для пиття, для унаочнення», — застерігає господар Андрій Варґа. Барна стійка декорована фотографіями, які відтворюють процес перетворення винограду на вино. На стіні — мапа Берегівського району…

…У 2002 році виноградарі і винороби Берегівщини об’єдналися у Винний орден Святого Венцела. «Це справа честі, — каже Андрій Варґа, який теж є членом ордену. — У такий спосіб ми популяризуємо традиції і культуру краю». Наразі орден налічує більше тридцяти учасників з усього Закарпаття, які своєю подвижницькою працею допомагають відроджувати призабуте ремесло. Членом ордену є й ті винороби, чиї продукти популяризує Будинок вина.

Зазвичай дегустація складається за бажанням відвідувачів. У нас буде шість сортів вин — сухі білі «Мускат», «Леанка», «Мюлер Турґау», «Французька десятка» винзаводу «Чизай» плюс напівсолодке «Королівська Леанка» від фермера Шоша і «Троянда Закарпаття» із «Бобовищанського» врожаю 2000 року. До вина подають горіхи, сухарики, солені палички, вафлі. Можна забагти рибу, м’ясо, страви угорської кухні, але це вже за додаткову плату…

До села Кідьош, де мешкає ще один лицар винного ордену Карло Шош, нецілих сім кілометрів. Знамениті «Пивниці Шошів» — це льох на подвір’ї. За ним починаються виноградники, де родина вирощує більше 50 сортів лози. Більшість — європейські, з тих, що були принесені на цю землю угорськими ченцями…

Туристична атракція

zakarpatskyj_vynnyj_shlyakh_6…«Старий Підвал» цілком відповідає своїй назві. Це один з винних льохів, що їх 300 років тому збудували у туфі Виноградної гори — є версія, наче свого часу по ній проходив північний кордон Римської імперії. На жаль, із 200 пивниць збереглося тільки шість. Усім їм господарі «Старого підвалу», винороби Олександр Якоб та Олег Гаврильченко, мають намір подарувати друге життя…

Власники підвалу пропонують гостям п’ять вин, які зробили самотужки з урожаю своїх виноградників. «Подаємо на дегустацію тільки марочні вина», — каже пан Якоб. Це білі «Мюллер Турґау», «Серемський Зелений», «Мускат Оттонель», купаж «Кюве», червоне «Цвейґелт». Світло-жовте маслянисте «Мюллер Турґау» з ароматом польових квітів і свіжоскошеної трави, з ледь чутною кислинкою, дивовижно ніжне. Натомість рубіновий «Цвейґелт» полонить різким букетом, у якому виразно відчувається могутній дух землі. Недарма вина «Старого Підвалу» за останні півтора роки зібрали шість нагород винних фієст Закарпаття і розійшлись Європою завдяки шанувальникам з Угорщини, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Чехії.

Остання точка нашого маршруту — пивниці заводу «Закарпатський сад» у селищі Королево Виноградівського району. Ще двадцять років тому ці підвали були відкриті тільки для владної еліти. Тепер тут неабияк люблять збавляти час курортники з Іршави, Хуста і Сваляви. Після тижнів пиття самої мінеральної води, дегустація сімох видів вин і трьох коньяків у місцевому льоху справляє на них незабутнє враження…

karpaty.net.ua

 

Loading...

Залиште свій коментар


Оновити Захисний код