312 25 років тому були затверджені головні символи Сваляви: герб, прапор, гімн
Як неодноразово акцентував я у своїх розповідях, ми майже не помічаємо неспинний біг часу і, лише згадуючи якусь знаменну дату, подію, випадок, з подивом для себе усвідомлюємо, що з часу тих чи інших подій збігло чверть століття, пів століття, а то і століття. Зараз така сама катавасія із знаменною подією у житті нашого міста – нашої любимої Сваляви. Ми не встигли навіть оглянутись як побачили, що наші діти, онуки, близькі нам люди, які народилися у двохтисячному році, на сьогодні вже святкують чверть століття свого життя. Всі вони – повністю сформоване молоде покоління зі своїм поглядом на життя, зі своєю точкою зору на події у світі, зі своєю гіркою ношею бути не тільки очевидцями, але і учасниками найбільшої трагедії, яка може лише статися з людством – війною.
Так сталося і з подією, щодо якої і буде вестися мова, а саме – про найвагоміші символи, які самі по собі можуть у стислому виді дати кожному зацікавленому інформацію про будь яку країну, місто, родину чи окрему людину. Навіть наше вірування у Бога тісно переплітається з цими символами, у чому легко можна переконатися, побачивши у греко-католицькому храмі павісу (русин. – «хоругва») з написом: «Свалявський деканат».
Та я не буду торкатися саме цієї хоругви із зображенням символу Свалявської парафії, а скоріше розповім вам про герб, прапор, гімн нашого міста Свалява, їх історію та живих дієвих осіб, що стояли у витоках створення і утвердження цих історичних символів.
Чому історичних? Та тому, що з того дня, коли вони були затверджені місцевою владою, минуло, спливло, пролетіло двадцять п’ять, а в деяких випадках і більше років, а це, погодьтеся, неординарна дата – все таки одна четвертина століття.
***
Та перш, ніж перейти до безпосереднього викладу теми розповіді, як уже повелося, почну з передісторії, бо саме цей елемент її структури вважаю за необхідний. Бо переконаний, що будь яка розповідь про ту чи іншу подію, знаменну дату, трафунок (русин. – «випадок») має не тільки привідкрити фірґанку над суттю розповіді, але і чогось навчити, від чогось застерегти або стати в нагоді в майбутньому. Зрештою, має заглибити знання кожного читача з історії, культури, мистецтва, природничих наук чи інших сфер людського буття.
Тож почнемо з герба. Думаю, що між нами не знайдеться людини яка б не мала уяви, що це таке і з чим його їдять. Адже переважна більшість із нас волею-неволею тисячі разів бачила не тільки герб України, але і герби інших держав, міст, чийогось родоводу, або певної гільдії з роду занять. А ось, щодо історії походження самого герба, то тут дехто з нас пошкутильгає, хоча навіть і тому, хто про це десь читав, не нашкодить відтворення у пам`яті прочитаного, але призабутого. Адже, не помічаючи безперервний плин років, ми з вами звикли не реагувати на те, як наша пам`ять стирається, гальмує миттєве відтворення, що на зрозумілій мові свідчить про нашу забудькуватість. Ця забудькуватість навіть має свої початкові симптоми та лікарську назву, але я не буду її нагадувати, щоб читач бува не шукав її у себе і не біг купувати ліки. То ж замість цього, продовжу по темі.
Слово герб походить від німецького «erbe» – спадщина. По простому це – символічний знак, якщо бажаєте, особливе зображення, що може належати державі, окремій території, населеному пункту, місту, людському роду, навіть окремій людині, при чому не обов`язково дворянського чи графського походження. Як акцентував вище, щодня кожен із нас бачить герб на прапорі, хоругві, монетах, печатках (гербова печатка нотаріуса, суду), на звичайних паперових документах, ділових паперах і т. д. Вивченням історії герба (гербів) займається така собі мало знана наука, як геральдика. Саме вчені мужі з геральдики привели мене до думки стверджувати, що на подобу герба у дуже-дуже стародавні часи були зображення сонця, місяця, води, звірів, птахів на скелях, камінних стінах у печерах, стародавніх будівлях і т. д. Он зараз вчені, які вивчають шумерську культуру, знаходять символи держав цього пласту людської цивілізації у вигляді орла з левиною головою, або у Афінах – зображення сови, а у Стародавньому Римі – орла. І тим не менш, на той час це не набуло широкого розповсюдження, а скоріше це були поодинокі випадки.
А ось у часи хрестових походів це явище набуває широкого значення. Навіть сьогоднішній кіноглядач на екрані телевізора, комп`ютера, переглядаючи фільм з розповіддю про хрестовий похід, побачить зображення на рицарських обладунках певних символічних знаків. І це не дивно. Ця комусь незрозуміла символіка відігравала дуже важливу роль, зокрема у бою. Бо саме за її зображеннями певних символів, будучи у рицарських облаштунках, рицар розпізнавав свого побратима та не плутав його з ворогом.
Особливого розповсюдження ця «мода на власний герб» набуває у часи зародження та розквіту феодального ладу. Один із перших королів Англії Річард І Левове Серце, а ви обов`язково десь читали або чули про цю щироковідому історичну постать, мав особистий герб у вигляді зображення трьох золотих леопардів (левів). В подальшому вся королівська династія Англії використовувала цю символіку в своїй геральдиці. Рицарські обладунки зрештою і стали символами герба і зображувались на ньому, будучи носіями інформації щодо власника.
Що то за обладунки, запитаєте ви? Відповідь проста як множити 2х2. Це щит, шолом, нашоломник, або клейнод, намет, девіз. Я не буду детальніше на цьому зупинятись, оскільки, згадавши по пам`яті герб Підкарпатської Русі, ви миттєво знайдете у ньому якусь деталь з цього переліку. А ось на другому суттєвому символі герба зупинюся детально, бо для мене це – головне. Мова йде про кольори.
***
Хоча перш, ніж перейти до розпізнавання герба за кольором, зауважу, що я не задарма витрачаю шпальту газети на такі деталі, бо лише прочитавши цей вступ читач не тільки знайде у гербі Сваляви вище перераховане, але і зможе по деталях символу міста скласти своє враження про його переваги, як само достойно оцінити ТРУД ЙОГО АВТОРА.
Кольори герба діляться на метали, хутра, і емалі. Спочатку було чотири кольори: чорний, синій, червоний і білий. З часом і по сьогоднішній час використовуються сім кольорів, два метали і п’ять емалей:
- Золото (жовтий) символізує могутність, багатство, чесноти, вірність, милосердя, спритність;
- Срібло (білий) символізує благородство, відвертість, невинність, чистоту, правдивість;
- Синій символізує великодушність, чесність, вірність і, як зазвичай, небо;
- Чорний символізує обережність, мудрість, випробування, печаль, смуток;
- Зелений символізує надію, достаток, свободу, радість, як само луг трав;
- Пурпуровий символізує благочестя, помірність, щедрість, зрештою верховне панування.
Хутро використовували у середньовіччі королівські династії і дворянські родини.
Корона вказувала на положення її власника у суспільному житті, в його ієрархії, на його титул.
Щодо появи міських гербів, то зображення пов’язане з так званим Магдебурзьким правом. Для тих, хто недостатньо знається на його суті, коротко поясню. За ним місту надавалось право на самоуправу, що ще більш зрозумілою мовою означає обрання міського голови, при ньому обрання міської управи, судді і т. д. Наприклад, Мукачево отримало такі привілеї у від володаря Мукачівської домінії і Мукачівського замку Яноша Гуняді у 1445 році. Таке право було поширене у Центральній та Східній Європі (Львів також користувався цим правом). Символікою герба слугували визначні пам’ятні місця міста, історичні події, господарський профіль міста і т. д. Зображався герб на міських печатках, прапорах, виробах.
Були у корпоративні герби, як, наприклад, у аптекарів. На їхньому гербі зображувалася аптечна вага і ланцет (у нас я бачив таку вагу в аптеці під райспоживспілкою) або колісників – колесо, виробників гральних карт – карти або навіть зображення святих, що вважалися покровителями ремесла. Ще зазначу, що підкарпатська Русь, яка увійшла до складу Чехословаччини, отримала також новий власний герб. Відносно періоду комуністичної влади, то вона своєю «геральдикою» спаплюжила, знівелювала геральдичні знаки, символи. Не знаю як дехто з читачів, але я добре пам’ятаю і стенди, і навіть плакати у кіно, де був зображений радянський герб у вигляді шестерні і колоска червоно-лазурного кольору. За серп і молот говорити зайве. Ось така коротка історична довідка про герб.
***
Тепер, коли читачу відомі історичні перипетії та загальні характеристики герба, можна розповісти і про герб Сваляви. Звичайно, що виключна більшість свалявчан неодноразово його бачила і мого опису не потребує. Тим не менш, для тих, хто можливо не володіє інформацією стосовно нього, нагадаю.
Так ось, герб міста Свалява являє собою геральдичний щит, у верхній частині якого на бордовому фоні зображено білим кольором дерев’яну купель, в яку карпатський житель в національному вбранні наливає мінеральну воду. В нижній частині герба на темно-блакитному фоні зображено чашу з джерелами мінеральної та питної води, а над ними дубовий лист, який відображає 400-річний дуб у центрі міста. Верхню частину герба увінчано зображенням стіни-мура графа Шенборна, який у старовину був огорожею центру міста та символізує його історичне минуле. Між верхньою та нижньою частинами гербу міститься назва міста «СВАЛЯВА».
Автор герба – колишній головний архітектор Свалявського району Мирослав Ваврик. Герб був затверджений сесією Свалявської міськради у 1998 році.
Стосовно стіни-мура графа Шенборна, вважаю за потрібне дещо пояснити. До кінця 70-х років минулого віку територія, яку зараз займають будівлі Пошти, багатоквартирний будинок, Архів, Музей, Центр зайнятості й т. д., була власністю (до 1945 року) графа. Тут розміщувались в різні часи житловий будинок, конюшня, сільськогосподарська школа, магазин, громадський туалет і т. д. Ця територія охоплювала і ту частину, на якій зараз будівля адміністрації Свалявської ТГ, «Курортний», частина парку перед ними і так далі. Цю територію огороджувала стіна-мур, а за нею росли смереки. Під одноповерховим житловим будинком за стіною-муром були підвальні приміщення, в яких у 1963-64 роках навіть розміщувались навчальні класи школи №1, і до яких ходив і я, будучи десь в 4 класі. Потім всі ці будівлі знесли, підвал засипали ґрунтом. Не залишилась і огорожа у вигляді стіни-мура, який зображений на гербі Сваляви. Шкода. Думаю, що оскільки Свалява відноситься до туристичних міст краю, а мур вкарбований у герб, не погано було б владі, а головне – архітектору міста – поміркувати над тим, щоб частину цегляної огорожі, що замінила стіну-мур, розібрати і на її місті вбудувати туристичну візитку з герба Сваляви – справжню, з «циганської» цегли, стіну-мур. Відносно такого «стародавнього фірмового» будівельного матеріалу-цегли, можу назвати адресу, де можливо вона є – бувші будівлі (декотрі ветхі) казарм військової частини.
І ще відносно Шенборна та герба Сваляви.
Початок свого існування гербова печатка Сваляви бере з 1804 року. На ній спочатку був зображений лев – емблема роду Шенборнів. У 1844 році зображення печатки замінено, на ній викарбуваний стоячий, трохи нахилений вліво чоловік, який наливає у діжку воду. Поряд стоїть ще один гордів (русин. – «бочка»).
По суті, нинішній герб відповідає своїм зображенням гербу 1844 року, так, що це вже історія. Ну і зрештою, копію герба в натурі можна не тільки побачити, але і доторкнутися до неї біля свалявського дуба. Саме там стоїть «Полі-бачі» (так свалявчани стали називати цю скульптуру-герб), яка споруджена завдяки меценатству генерального директора ТОВ «Сузір`я» Павла Ганинця за мистецьким проектом Михайла Колодка та встановлена при керуванні Свалявою міським головою Іваном Ланьо у 2017 році. Сама скульптура відлита в Угорщині, зокрема в Будапешті.
***
Прапор міста становить собою прямокутне полотнище, що складається з двох кольорових смуг, розміщених під кутом 45 градусів одна до одної: верхньої-жовтого кольору, яке становить 1/2 висоти прапора, і нижньої зеленого кольору яке становить 1/2 висоти прапора. Співвідношення ширини прапора до його довжини 1:2.
У центрі прапора на площині голубого кольору обрамленого білою каймою зображено сидячу графічну фігуру Пресвятої Богородиці Марії, яка держить в руці чашу, наповнену джерельною водою, та дубовий листок, що символізує покровительство води та лісів.
Автор цієї роботи – колишній Головний архітектор Свалявського районук, член Національної спілки художників України Івановчик Іван Іванович. За цей беззаперечно вагомий мистецький витвір Іван Іванович удостоївся звання Почесного громадянина міста Свалява.
Від себе скажу, що Іван Іванович – надзвичайно талановита людина. Читачі не дадуть мені збрехати і підтвердять, що десятки разів бачили та милувалися картинами Івановчика І. І., які він раз по разу виставляє у своїх дописах в комп’ютерній мережі. Це не говорячи про персональні художні виставки в Мукачеві та Ужгороді. Він тривалий час працював у Сваляві й заступником міського голови, як само і по нині активний учасник громадського життя нашого міста. Ця розповідь ведеться мною також з ініціативи Івана Івановича, за що я йому вельми вдячний.
***
Зрештою третім символом у житті країни чи міста є гімн. Щодо гімну Сваляви – розписувати багато не буду. Скоріше пошлюся на власні спогади. До мене в адвокатську контору свого часу підійшла Надія Іванівна Брудняк – надзвичайно порядна і приємна у спілкуванні людина. Вона на той час працювала секретарем міської ради. Підійшла не одна а з п. Фроловою Марією і запропонували мені взяти участь у конкурсі щодо тексту гімну нашого міста.
Надія Іванівна запевнила мене, що це мені під силу і вона вірить в успіх. Як наслідок, «Пісня про Сваляву» була написана, а в подальшому конкурсна комісія відібрала її як найкращу по тексту для гімну. Текст було передано Заслуженому працівнику культури, композитору Миколі Попенку і він написав до нього музику. А у 2010 році Гімн у супроводі оркестру та хору під керівництвом незабутнього Мирослава Чайковського було виконано вперше на День міста Свалява і, судячи з реакції, сприйнято свалявчанами позитивно.
У 2023 році вже хор греко-католицької церкви Різдва Пресвятої Богородиці повторно записав виконання хором гімну на Мукачівській студії. Роботу по запису профінансував меценат Володимир Суботовський. Для чого, запитаєте ви? Відповідаю
Була ідея, що запис буде прокручуватися у школах перед уроками. Його виконання буде утверджувати у серцях учнів гордість за своє рідне місто, нагадуватиме його славне минуле та стверджуватиме тверду ходу свалявчан у майбутнє.
Однак, запланованого здійснити не вдалося. Хоча для цього потрібно було всього-навсього гучномовець і вже готовий запис. В чому причина не знаю, та й не хочу знати. Якби я не був автором, можливо б поділився думками, а так не хочу, щоб не спотворили мою думку. Останній раз гімн Сваляви виконувався у районному Будинку культури хором греко-католицької церкви під керуванням Т. Шестак на День міста у 2023 році.
ГІМН МІСТА СВАЛЯВА
Де в горах Карпатах трембіта лунає
І б’є з-під землі мінеральна вода,
Красується місто, веселкою грає
Його мальовнича і горда краса.
Приспів:
Сваляво, Сваляво, красуне білява,
У тебе з дитинства закохані всі,
Сваляво, Сваляво, кохана Сваляво,
Тобі віддаємо ми частку душі.
Багатством природа тебе наділила,
І людям на благо – щедроти твої,
Гордиться тобою моя Україна,
Гордяться тобою у кожній сім’ї.
Приспів.
Де річка Свалявка несе свої води
І духом Духновича серце живе,
Розкинулось місто дівочої вроди,
Такого у світі не знайдеш ніде.
Приспів.
Із півдня на північ, із сходу на захід
Хай добра лиш звістка про тебе летить,
І Бог Всемогутній буде тобі в поміч
Й навіки від лиха тебе захистить.
Приспів.
***
На цьому хотілося завершити і поставити у розповіді крапку.
Та незборима тяга до справедливості та об`єктивності у моїх розповідях змусила мене передумати і розповісти ще про один значущий символ – про герб бувшого Свалявського району. Так, так. Свалявського району, на жаль, не має, він канув у лету, а малюнок герба залишився на багатьох речах жителів району: грамотах, випмпелах, цінних подарунках, листах, документах і т. д.
Для чого я це роблю, якщо район канув у лету? Та хоча б з прикладу того ж графа Шенборна. Судіть самі: графа уже двісті років немає, а запис про його герб залишився навіки.
Можливо і я своєю розповіддю на віки залишу письмові свідчення того, що колись на мапі України розміщувався історично сформований, густо населений, промислово розвинутий, компактний, з розгалуженим залізничним та транспортним зв`язком, перспективний на подальший розвиток та привабливий своїми багатствами для туристів квітучий Свалявський район.
Може, колись наші нащадки зможуть відновити вікову історичну справедливість і віднайдуть втрачену нами географічну назву нашого поселення. І щоб вони на той час не мастили собі голову і не видумували колесо, я і вирішив дати короткий опис герба, зниклого з геральдичної мапи України.
Так ось. Його було затверджено рішенням сесії районної ради 28 вересня 2004 року. Опис його наступний:
Так званий малий герб Свалявського району являв собою прямокутний щит (іспанський) напівкруглий знизу. Плуг щита і лінії, які ділили його на три поля – золоті. У правій частині герба на сріблому (білому) фоні було зображено п`ять хвилястих ліній, що символізували собою п`ять річок району -Латорицю, Вичу, Боржаву, Пиню, Свалявку. У верхній лівій частині герба на сріблому (білому) фоні був зображений фонтан мінеральної води як символ багатства району на цілющі мінеральні джерела, завдяки яким оздоровниці та мінеральні води Свалявщини відомі далеко за межами області та України. У нижній лівій частині герба на синьому фоні було зображено золоту(жовту) гілку дуба з листям, що було ознакою могутності лісів та символізувало багатство рослинного світу району.
Середній герб району: щит з гербом району, увінчаний золотою територіальною короною із стилізованих зображень дубових і смерекових дерев: під щитом синя стрічка із золотим написом «Свалявський район».
Великий герб: щит з гербом району, увінчаний золотою територіальною короною та синьою стрічкою у нижній частині з написом золотими буквами «Свалявський район», який підтримували з обох боків золотий олень (житель Карпат, уособлення сили, краси і благородства, символізував багатство тваринного світу району, та червоний ведмідь (елемент герба Закарпатської області).
Прапор Свалявського району: прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 2:3. По горизонталі поділений на три смуги синього, білого, зеленого кольорів у співвідношенні 1:2:1. В центрі білої смуги розміщувався герб району. Прапор був двосторонній.
До речі, цікаво, де знаходиться на сьогодні? У нашому місцевому музеї він мені на очі не потрапляв, як і герб та пов`язана з ним документація. Знову ж таки пишу це не в пику комусь, а з тих спонукань, що багато речей, які мали місцеву історичну цінність, зникли, як ранішній туман. Не вірите? А де, зокрема, орден, що висів на прапорі Свалявського лісокомбінату, цінні подарунки, які отримував район від закордонних (і не тільки) міст-побратимів і т. д?. Хоча, як говориться у нашій поговірці: «Пішла корова, най йде і теля» – нема району, яка користь від речей, хіба що любителям старожитностей як свідків існування чогось.
`
