За інформацією: Суспільне.
Народний депутат із Закарпаття Роберт Горват. Суспільне Ужгород
Роберт Горват — народний депутат України, вдруге обраний у 2019 році як самовисуванець за одномандатним виборчим округом №68 із центром в Ужгороді. Він входить до депутатської групи "Довіра" у Верховній Раді.
У межах загальноукраїнського проєкту Суспільного "Обранці" про діяльність народних депутатів з часу їх обрання у 2019 році журналісти Суспільне Ужгород поспілкувалися з політиком.
Роберта Горвата обрали до Верховної Ради IX скликання 29 серпня 2019 року за 68-м округом. Він входить до депутатської групи "Довіра". Він є чинним членом Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, а також голова підкомітету з питань правового забезпечення діяльності митних органів. Також є керівником групи з міжпарламентських зв’язків з Єгиптом та співголовою групи з міжпарламентських зв’язків з Чехією.
Аналіз парламентської діяльності Роберта Горвата
Законотворчу діяльність нардепа для Суспільного проаналізувала аналітикиня Руху "Чесно" Софія Лазарова.
За її словами, за 5,5 років депутат є автором або співавтором 126 законодавчих ініціатив, із яких 49 стали чинними. Відсоток прохідності — 38%, що вище за середній показник і не є типовим для представників депутатських груп та фракцій, відмінних від монобільшості "Слуги народу". Це свідчить про те, що ініціативи Горвата здебільшого знаходять підтримку серед інших парламентарів. Зокрема, Роберт Горват проголосував "за" ухвалення таких законопроєктів:
Законопроєкти, за які голосував нардеп Роберт Горват. Суспільне Ужгород
Основні теми його законопроєктів стосуються митної політики та податків, зокрема — оподаткування грального бізнесу, ввезення товарів військового призначення в Україну, змін до акцизів тощо. Податковий комітет є одним із найбільш завантажених у Верховній Раді — через нього проходить найбільша кількість законопроєктів.
Ініціативність народного депутата Роберта Горвата. Суспільне Ужгород
Статистика голосувань
За 5,5 років роботи у Верховній Раді Роберт Горват проголосував "за" — 7 787 разів (42%), "проти" — 9 (0,04%), утримався — 4 636 разів (25%), не голосував — 4 769 (26%), був відсутній — 1 080 разів (6%). За цей період у нього також було лише 10 виступів у сесійній залі — востаннє він виступав у 2021 році. Це низький показник у порівнянні з багатьма іншими депутатами, додала Софія Лазарова.
За її словами, кількість прогулів дещо зросла у другому кварталі 2022 року, а також з кінця 2024-го і на початку 2025 року.
Голосування народного депутата Роберта Горвата. Суспільне Ужгород
Які ініціативи або законопроєкти Вам вдалося реалізувати за час роботи в парламенті?
Є ініціативи як довоєнні, так і під час війни. Загалом подали понад 100 законопроєктів, понад 30 з них — проголосовані. Це й про електромобілі, і про банківську сферу, і закони, пов’язані з війною. Серед воєнних законопроєктів виділив би: №8200 — про підтримку ветеранів війни, №8166 — зміни до Митного кодексу щодо спеціальних експортних процедур, №8300 — обов’язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів, №8361 — щодо спрощення ввезення в Україну безпілотників, №9008 — про соціально-правовий захист військовослужбовців і їхніх родин, зокрема тих, хто зник безвісти.
Що Ви вважаєте своїм найбільшим досягненням як народного депутата?
Окрім законопроєктів, дуже важливими є правки до бюджету. Я подав понад 200 таких правок, і близько 30 з них було ухвалено. Найбільш визначною, на мою думку, є правка до бюджету на 2021 рік. Вона звучала приблизно так: "Проєктування і виконання робіт з відновлення залізничної колії європейської ширини 1435 мм від станції Чоп до станції Ужгород". Йдеться про ту вузьку євроколію, яку зараз будують. Ви ж розумієте: якщо подаєш таку правку, то спершу потрібно підготувати підґрунтя, знайти фінансування.
Будівництво цієї колії здійснюється за кошти Європейського Союзу. На старті 50% вартості покривали європейські партнери, ще 50% — "Укрзалізниця". Після завершення проєкту Євросоюз компенсує і другу половину витрат, які наразі профінансувала УЗ. Тобто вся сума — це фактично гроші ЄС. Тому я вважаю цю правку справді визначною — як для мене, так і для всього Закарпаття.
Ще один важливий напрямок — закони щодо електромобілів. Ми сподівалися, що в Соломонові розпочнеться будівництво заводів кількох європейських марок і навіть китайських компаній. Вони мали в межах індустріального парку в Соломонові випускати електромобілі. Але з початком повномасштабної війни цей процес зупинився, усе поставлено на паузу. Зараз із залученням інвестицій дуже складно.
Що змінилося у Вашій роботі в парламенті після 24 лютого 2022 року?
Усе змінилося. Вранці була незрозуміла ситуація — це коли почалася війна. Ми зібралися одразу після бомбардування Києва. Якраз був пленарний тиждень. Проголосували всі — і ми, і вся країна.
Було незрозуміло, що буде далі. Ну, зрозуміло, що воювати мали ЗСУ — українська армія. Але як далі працюватиме парламент, як функціонуватиме країна — цього ніхто не знав. Потроху оговталися, з часом з’явилося якесь розуміння.
І тоді вже почалися зовсім інші процеси, які сильно відрізнялися від довоєнних. Треба було берегти країну, робити все можливе, щоб максимально запускати виробництво зброї, щоб допомагали сусіди, європейські країни. Часто виїжджали на перемовини — спочатку з питань гуманітарної допомоги, згодом — і з інших.
Щодо роботи з виборцями, як вона була організована під час повномасштабної війни? Як вибудована взаємодія з громадами?
У мене постійно працює приймальня в Ужгороді, на площі Шандора Петефі, 14. Там завжди присутній мій помічник, а я час від часу приходжу особисто. Приблизно третину часу я проводжу в Києві, решту — на окрузі.
Питання, з якими звертаються виборці, дуже різні: це і незаконні будівництва, і забудова зелених зон у різних ОТГ, в тому числі в Ужгороді. Дуже багато звернень стосувалося пошуку безвісти зниклих військових. Крім того, ми підтримуємо волонтерські та ветеранські організації, допомагаємо Збройним силам України.
З багатьох таких запитів виникали ініціативи щодо законодавчого врегулювання — не лише у воєнній сфері, а й в економічній та інших напрямках.
Співпраця з громадами також є постійною. Усі на зв’язку — якщо виникають якісь питання, ми оперативно реагуємо. Такі ситуації бувають не лише під час війни — вони трапляються завжди. Наприклад, приходить людина зі скаргою на голову ОТГ — береш телефон, дзвониш, з’ясовуєш. Працюємо так, щоби все було чесно й у межах закону.
А є проєкт, реалізований в окрузі за вашої участі, яким ви пишаєтеся?
Звичайно, є. Наприклад, проєкт, пов’язаний із залізницею — я вважаю, що його вдалося реалізувати завдяки моїм зусиллям. А ще в минулому скликанні був проєкт реконструкції набережної в Ужгороді. Тоді ми привезли прем’єра Володимира Гройсмана на Закарпаття, і в результаті вдалося добитися виділення субвенції на цю реконструкцію.
Торік Верховна Рада голосувала за законопроєкт про заборону діяльності релігійних організацій, пов’язаних із Росією. Ви не голосували за нього. Чи могли б пояснити Вашу позицію щодо цього закону?
Загалом я римо-католик. Мене хрестили як католика, я ходжу до римо-католицького костелу, тож для мене це не настільки принципове питання на особистому рівні. Але якщо говорити ширше, я вважаю, що це не те питання, яке має вирішуватися в парламенті. Це духовна сфера. Треба, щоб самі священнослужителі зібралися, обговорили й дійшли згоди — умовно кажучи, щоб "вийшов білий дим". І тільки тоді вже рухатися далі.
Бо ж люди йдуть до храму молитися Богу — не до Кирила і не до Папи. Це не питання політики, це питання віри. Наприклад, на Закарпатті, наскільки я знаю, близько 65% вірян досі ходять до храмів УПЦ. І що — заборонити їм? Примусити перестати? Це неправильно.
Я вважаю, що такі речі треба вирішувати поступово, обережно і точно не шляхом грубого політичного втручання.
Що думаєте про майбутні вибори в Україні? На Вашу думку, коли і за яких умов вони можуть бути легітимними й безпечними?
Які вибори? Спочатку має закінчитися війна. Як можна проводити вибори під час бойових дій? Уявіть: люди зібралися на дільниці — і туди прилітає ракета. Це просто нереально.
Про вибори зараз говорять або ті, хто не розуміє, як усе працює, або просто для галасу. Це популізм. На мою думку, потрібно домовитися з усім світом про припинення війни, молитися, щоб не почалася якась глобальна ядерна катастрофа. І тільки після цього можна буде говорити про вибори.
По-перше, має бути чіткий закон, який дозволить їх провести. По-друге, потрібне повернення людей з-за кордону, а це орієнтовно 7–9 мільйонів українців. Їхній голос має бути почутий. Це буде чесно. Тож лише після миру, після повернення громадян і створення належних умов можна говорити про вибори й будувати незалежну, сильну державу.
Як Ви ставитеся до заяв Дональда Трампа, який говорить про необхідність якнайшвидше завершити війну, навіть через компроміси?
Думаю, що в Трампа насправді немає іншого варіанту, як підтримувати Україну — і зброєю, і фінансово. Бо якщо ми не будемо сильними, якщо не продемонструємо силу Росії, вони будуть воювати з нами 10–20 років. Росіяни не сприймають Україну як окрему державу, вони бачать нас своєю колонією. А ми — незалежна, суверенна країна, яка нікому нічого не винна.
Трамп, можливо, спершу не зовсім розумів ці процеси, але, думаю, зараз вже дійшов до розуміння: Путіну не можна довіряти, він не хоче миру, його можна лише змусити до нього.
США мають всі економічні важелі, навіть аж до обвалу ціни на нафту. Якщо це зробити — а в Росії й так облікова ставка НБУ десь 22%, кредити — 27–28% — то вони самі себе з’їдять. Тож рецепт простий: зброя, санкції і тиск на енергетичному фронті. Лише тоді Росія зрозуміє, що сила на боці України. Інакше — ніяк.
Минулого року уряд презентував законопроєкт про зміни до законодавства щодо мобілізації, але перед другим читанням із нього вилучили норму про демобілізацію. На Вашу думку, чому так сталося? Як загалом бачите розв’язання цього питання?
Це стосується багатьох речей. Передусім, треба чесно говорити: населення Росії в п’ять разів більше за наше. У них понад 140 мільйонів, у нас — значно менше. То як ви собі уявляєте: один має воювати проти п’ятьох?
Ну, якщо провести демобілізацію, то частина людей повернеться до мирного життя. Але хто тоді піде воювати? Це ж не просто. Є речі непопулярні, але займатися абсурдом також не можна. Це рішення складні, можливо, не зовсім справедливі, але це реальність воєнного часу.
Але цю тему зараз активно порушують самі військові. Вони кажуть, що демобілізація потрібна.
Я не знаю. Але ми ж не запросимо сюди угорську армію нас захищати. Чи корейську. Чи навіть польську. Ніхто за нас не буде воювати. Ми маємо самі себе захищати.
Якою, на Вашу думку, має бути справедлива модель мобілізації в умовах повномасштабної війни? Як знайти баланс між потребами фронту й економіки в регіонах?
Це дуже широке запитання, я вам одразу не дам простої відповіді. Але взагалі, мобілізація — це зрозумілий процес. Є категорія людей — від 25 до 60 років, умовно, які можуть тримати автомат. Їх треба навчити різним військовим спеціальностям і готувати до бою.
Водночас є люди, які займають ключові посади в економіці. Вони повинні працювати, бо хтось має платити податки, за які купується зброя, виплачуються зарплати військовим, і в цілому тримається держава. Це дуже просте рівняння.
Що задекларував народний депутат
Роберт Горват володіє квартирою в Ужгороді площею 65,9 м², а також трьома земельними ділянками в селі Тур’ї Ремети. Його донька, Агнеса Горват, має у власності дві квартири в Ужгороді загальною вартістю понад 165 тисяч гривень, житловий будинок вартістю 1,1 мільйон гривень, а також 12 земельних ділянок.
За 2024 рік нардеп задекларував 729 218 гривень заробітної плати. Його дружина, Ольга Горват, отримала понад 3 мільйони гривень доходу від підприємницької діяльності, а донька — 5,5 мільйона гривень з цього ж джерела.
Також чоловік зберігає готівкою 400 тисяч гривень, 70 тисяч доларів та 20 тисяч євро. На банківських рахунках у нього понад 336 тисяч гривень.
Щодо транспорту, то народний депутат володіє автомобілем "Lexus ES 350" 2008 року випуску. Його дружина має у власності "Lexus CT200h" 2019 року випуску вартістю понад 670 тисяч гривень, а також з 2019 року орендує "Audi Q8", що належить ТОВ "Агропром-Закарпаття".
Донька нардепа володіє автомобілем "Skoda Octavia A5" 2010 року випуску вартістю 125 тисяч гривень. З 2024 року вона орендує "Skoda Superb", що належить ТОВ "Дастор-Ужгород".
Кримінальна справа
У жовтні 2023 року НАБУ та САП повідомили Роберту Горвату про підозру за статтею 191 Кримінального кодексу України — привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем. Ідеться про заволодіння понад 320 гектарами державних земель. Разом із Горватом у справі проходять ще четверо людей. У листопаді 2023 року Вищий антикорупційний суд призначив депутату заставу в розмірі 26,8 млн гривень. Наразі справа перебуває в суді.
Читати ще
Читати ще
Нардепа підозрюють у схемі заволодіння землею на 123 млн грн
Хто такий Роберт Горват
Народився 17 лютого 1969 року в селі Тур’ї Ремети Закарпатської області. У 2009 році закінчив Ужгородський навчальний центр Київського національного торгівельно-економічного університету, здобувши вищу освіту за спеціальністю "Облік і аудит".
З 1991 по 2014 рік обіймав керівні посади в низці приватних підприємств, зокрема був директором ТОВ "Трейд Марк", ТОВ "РЕСТ", ТОВ "Водолій", ТОВ "Нова справа", ТОВ "А.В.П." та ТОВ "Дастор-Ужгород".
У 2014 році був обраний народним депутатом України VIII скликання від партії "Блок Петра Порошенка" за виборчим округом №68 (Закарпатська область).
