За інформацією: Суспільне.
Військовослужбовець 128 окремої гірсько-штурмової бригади з позивним Імпорт. 128 ОГШБр
Військовий із позивним Імпорт служить у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді оператором дронів. Він — IT-фахівець із Чехії. Спочатку займався волонтерством, привозив допомогу на фронт в Україну, а згодом вирішив і сам приєднатися до Збройних сил.
Історію бійця розповіли на Facebook-сторінці бригади.
“Я все життя прожив у Чехії. Ніколи не служив в армії. Працював проєктним менеджером в американській IT-компанії. Моєю роботою було організовувати програмістів і керувати проєктами”, — каже боєць.
Після початку повномасштабної війни чоловік почав шукати спосіб допомогти Україні:
“Було важко просто дивитися новини й нічого не робити. Я дуже переживав за Україну”, — говорить він.
На початку 2023 року почув на місцевій радіостанції про окопні свічки й вирішив зробити їх самостійно:
“Я подумав: це те, що я реально можу зробити. Почав виготовляти свічки у Чехії. Зробив приблизно дві тисячі й почав шукати спосіб передати їх військовим”.
Через знайомих він зв’язався з військовослужбовцем Збройних сил України, який воював на Харківському напрямку, і вирішив доставити допомогу особисто.
“Я взяв мікроавтобус, ми завантажили свічки й поїхали в Україну. Я тоді вперше побачив фронт. Побачив, як живуть солдати — у бліндажах під землею. І побачив багато зброї. Для мене це був шок, — ділиться Імпорт. — Я запитав їх: що вам ще потрібно? Вони відповіли просто — машина”.
Після цієї поїздки чоловік створив невелику волонтерську ініціативу й почав збирати гроші через інтернет. Люди стали донатити, і за ці гроші вдалося купити автомобіль і антидронову рушницю. З часом до допомоги долучилося більше людей.
“Один завод навіть подарував нам п’ять тисяч металевих чашок для свічок. У підсумку ми зробили понад 15 тисяч окопних свічок”, — розповідає військовий.
Для українського війська, каже Імпорт, зібрав допомогу на один мільйон двісті тисяч гривень, п’ятсот тисяч із яких — його особисті кошти. Однак із кожною поїздкою на фронт повертатися до мирного життя ставало дедалі складніше:
“Кожного вечора я лягав спати у теплому ліжку й думав: зараз тисячі солдатів сплять у холодних бліндажах. І я питав себе — чому я тут, а вони там?”
Зрештою чоловік вирішив приєднатися до української армії та почав готуватися:
“Я купив цивільний дрон, окуляри й почав тренуватися. Спочатку на симуляторах, потім на справжньому дроні”.
Імпорт узимку 2025 року підписав контракт зі Збройними силами України та обрав саме мотопіхотний батальйон 128 ОГШБр, адже в ньому служить його товариш із позивним Карабін, який володіє чеською мовою.
Свій позивний Імпорт отримав уже на фронті — випадково.
“Довгий час у мене не було позивного. Я служив із командиром, якого звали Карабін. По рації іноді запитували: «Це Карабін чи той, що імпортований із Чехії?» — жартує військовий. — Так і з’явився мій позивний — Імпорт”.
Навесні 2025 року боєць приїхав на позиції операторів дронів. Ворожої техніки, яка штурмувала б наші позиції, каже, тоді вже майже не було.
З технікою навіть трохи простіше — вона велика, її видно здалеку. А коли біжить один солдат — він маленький, ховається, маневрує, може залізти в кущі або в яму. Це набагато складніше”, — пояснює боєць.
Для нього критично не втратити ворога з поля зору.
“Якщо ворога проґавити, він може сховатися, а через тиждень-два знову з’явитися біля нашої піхоти. Наше завдання — передусім зупинити ворога. Не обов’язково одразу його знищити”, — додає він.
Про свою участь у війні Імпорт не говорив родині, щоб ті не переживали за нього:
“Друзі думають, що я волонтер. Вони не знають, що я на війні. Батьки не знають, сестра теж. Вони просто думають, що я допомагаю Україні”.
