За інформацією: Суспільне.
Військовослужбовець 128-ї ОГШБр Іван з позивним Маестро. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
Іван із позивним Маестро — боєць 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Він воював у 2014–2015 роках, далі після невеликої перерви підписував кілька контрактів із ЗСУ, а на початку повномасштабного вторгнення знову прийшов у самохідний артилерійський дивізіон бригади. За спеціальністю чоловік — учитель музики по класу баяна, звідси й позивний.
Про службу Маестро в підрозділі розповіли на Facebook-сторінці бригади.
Самохідний артилерійський дивізіон — підрозділ 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. 122-міліметрові гармати 2С1 ("Гвоздика") на гусеничному шасі застосовують для прикриття піхоти, відбиття штурмів, а також знищення ворожої техніки, складів із боєкомплектами, особового складу. Тож "Гвоздики" й самі є пріоритетною ціллю для росіян. Іван — командир гармати. Він розповів, як нещодавно на Запорізькому напрямку один із розрахунків 2С1 зазнав атаки оптоволоконних дронів. Екіпаж евакуював поранених товаришів і врятував гармату.
"Це сталося із самого ранку. Від командира батареї надійшла інформація, що в нашому секторі літає ворожий FPV-дрон. Гармата добре замаскована в посадці, але ми одразу виставили вогневу групу. Збити дрон зі стрілецької зброї непросто, хоча нам неодноразово це вдавалося. Перший оптоволоконний дрон уникнув наших куль і вдарив у каркас укриття. Одразу зайнялася маскувальна сітка, однак хлопці швидко загасили полум’я. З досвіду ми знаємо, що до прильоту наступного дрона минає якийсь час. Так і сталося — скоро прилетів другий FPV, який нам вдалося збити з помпової рушниці", — розказує Маестро.
За його словами, бійці зрозуміли, що треба вивозити гармату, бо росіяни зроблять усе, щоб її знищити:
"Навідник і командир гармати застрибнули в машину, виїхали з капоніра й рвонули вздовж посадки. За кілька хвилин прилетів третій ворожий дрон на оптоволокні. Опустився нижче, побачив, що гармати немає (вона встигла від’їхати десь на кілометр), знову піднявся, помітив САУ, що віддалялася, й полетів за нею. Хлопців попередили, що дрон наздоганяє їх, і вони звернули в посадку, щоб сховатися між дерев і кущів".
Коли дрон уже підлітав до САУ, бійці зістрибнули з машини, однак оскільки самохідна гармата досить висока, вони травмувалися, були переломи. А далі ворожий дрон ударив у задню частину «Гвоздики». Від удару в дрона відлетіла оптоволоконна котушка й вибухівка, яка не здетонувала. А сам дрон, уже цілком безпечний і некерований, залетів у люк САУ, — каже Іван.
На допомогу виїхали два екіпажі — Маестро з напарником на квадроциклі та водій Дальнобойщик на пікапі. Дальнобойщик забрав із позиції, де раніше стояла гармата, двох бійців і одночасно евакуював у стабілізаційний пункт двох поранених товаришів. А Маестро застрибнув на місце механіка-водія САУ й вивіз її за межі досяжності ворожих дронів. Його побратим на квадроциклі теж повернувся в безпечне місце.
"Дорогою було кілька небезпечних локацій, які регулярно обстрілюють росіяни, – розповідає Маестро. — Проїжджати їх серед білого дня на САУ, яка завжди є "жирною" ціллю, було трохи страшно. Я ще подумав — ну, нічого, я вже старий, 52 роки (сміється). Але все закінчилося добре. Поранені хлопці зараз на лікуванні, і хоча переломи виявилися складними, з ними все гаразд. До речі, в одного з товаришів було заплановане весілля, і він не став його відкладати. Спирався під час церемонії на милиці, одна нога в берці, друга в гіпсі. Ми як справжні бойові побратими теж були присутні".
Син Івана також служить у 128 ОГШБр, він кадровий офіцер, командир танкового підрозділу. Вони на зв'язку, а іноді й перетинаються під час виконання бойових завдань:
"Пригадую, під час Херсонської кампанії наші САУ працювали в посадці, і тут по сусідству з’явився танк, який теж відкрив вогонь по ворогу. Я зв’язався із сином, назвав номер танка й спитав — це з вашого підрозділу? "Так, це мій танк, я зараз у ньому", — відповідає син. І в мене зразу таке піднесення!"
