За інформацією: Суспільне.
Воїн 128-ї бригади Микола на позивний “Столяр”. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада/Facebook
Бійцю стрілецького батальйону 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Миколі — 46 років. Його позивний — "Столяр", бо до війни мав власний цех на Рівненщині. Займався виготовленням вікон, дверей, меблів і сходів, а також певний час працював за кордоном — зокрема, в Норвегії та Росії.
Історію військового розповіли на Facebook-сторінці бригади.
"У Росії не сподобалося, погана країна, більше туди не їздив, — згадує Микола. — В Норвегії нас якось затримали через дозвільні документи, але там навіть під вартою можна було обирати меню. У Росії на волі — гірше", — жартує боєць.
Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Микола одразу пішов у військкомат. Тоді йому було 44. Служив кулеметником у десантно-штурмовій бригаді, брав участь у боях на Донеччині. Отримав контузію та травму після близького розриву танкового снаряда. Після лікування виконував завдання у тилу, а восени 2023 року приєднався до 128 ОГШБр.
"Ми стоїмо на позиціях, чергуємо на спостережних пунктах. Іноді бачимо ворога просто на власні очі. Один із крайніх випадків — відбиття механізованого штурму. На нас пішов БТР із піхотою на броні та кілька квадроциклів. БТР підійшов на сто метрів. Восьмеро росіян спішилися й рушили на нас, ми відкрили вогонь із кулеметів та автоматів. Примусили їх лягти. БТР відкотився, квадрики втекли ще на підході. Далі наші безпілотники й арта розібрали їх на друзки. Один із росіян усе ж дістався на десять метрів до наших позицій — я зупинив його з автомата", — розповідає військовий.
За його словами, бій тривав дві години. Українським захисникам вдалося втримати позицію — жоден із бійців не загинув, хоча кілька отримали контузії від близьких скидів ворожих дронів.
Микола каже, що вже має досвід служби в кількох підрозділах, і в 128-й — найкращі умови.
"Ставлення — наче небо і земля. Тут дуже хороший колектив і командири. Є хлопці з різних куточків — Львівщина, Прикарпаття, Херсонщина… Ми як одна сім’я", — каже боєць.
Попри вік і право на звільнення, "Столяр" залишається на позиціях: "Я не для того жив у цій країні, щоб здати її без бою. Це моя земля, і я тут до кінця".Читати ще
Читати ще
“У мене шестеро дітей. Мені є за кого воювати”: історія воїна 128-ї бригади Володимира на позивний “Танкіст”
