За інформацією: Суспільне.
Бойовий медик Мукачівського прикордонного загону Євген Жавко. Західне регіональне управління Держприкордонслужби України/Facebook
Євген Жавко — військовослужбовець бойового підрозділу 27-го прикордонного загону імені героїв Карпатської січі. До 2022 року проживав в Ужгороді, працював супервайзером на підприємстві. Після початку російського вторгнення підписав контракт із ДПСУ.
Його історію розповіли на Facebook-сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби.
Євген є випускником медичного університету, тому після мобілізації отримав посаду санінструктора-стрільця, хоча планував бути звичайним стрільцем у піхоті. Свій перший бій його підрозділ прийняв ще в лютому-березні 2022 року у Вовчанську, що на Харківщині.
"Перший день, коли провідник заводив нас на позиції, був відносно спокійним, хоча вже літали FPV-дрони й працювала арта, — згадує Євген. — А от на другий день почалося пекло. Росіяни штурмували нас по 10 разів на день. Йшли малими групами за підтримки танків, артилерії та авіації. Вже на третій день Вовчанська як міста просто не стало – його зруйнували вщент", — згадує Євген.
Ту ніч чоловік називає "кадрами з голлівудського екшну", бо через численні штурми росіян. Під час однієї зі спроб прориву російська куля поцілила одному із побратимів в таз, тому задля його порятунку довелося вийти з укриття.
"Суцільна темрява, усе навколо вибухає й горить, будинки руйнуються, а евакуаційна машина блукає й не може знайти нашу точку. Небезпека чатувала з кожного кутка. Ця картина закарбувалася в голові назавжди", — ділиться захисник та додає, що із товаришем зараз усе добре.
Бойовий медик Мукачівського прикордонного загону Євген Жавко. Західне регіональне управління Держприкордонслужби України/Facebook
Після Вовчанська були важкі місяці у Серебрянському лісі. Не опускати рук допомагала Біблія, котру прикордонник знайшов серед обпалених шматків тканини після артилерійського удару абсолютно неушкодженою. Відтоді вона стала своєрідним оберегом, котра була поруч на найважчих ротаціях.
"Я можу взяти із собою менше їжі чи води, але її я візьму обов’язково", – сказав військовий.
Надійний тил Євгена підтримувало й кохання. Під час війни службовець встиг знайти обраницю та одружитися. Його дружина, щоб краще розуміти та підтримувати чоловіка, перечитала чимало тематичних книг та переслухала десятки подкастів. Зараз подружжя разом перебуває на Закарпатті та мріє поїхати в подорож Європою.
"Я почав помічати дрібниці, на які раніше не звертав уваги: можливість обійняти близьких, спати в м’якому комфортному ліжку, їсти смачну їжу. Коли я приїжджаю у відпустку чи на ротацію, я намагаюся жити на повну потужність і просто вбирати в себе цей мирний світ", – ділиться захисник.
Бойовий медик Мукачівського прикордонного загону Євген Жавко з дружиною. Західне регіональне управління Держприкордонслужби України/Facebook
Розповідає Євген і про характер сучасної війни, котрий змінив підходи до тактичної медицини:
"Самі протоколи надання допомоги принципово не змінилися, але змінилася тактика бою, — пояснює Євген. – Зараз так звана кілзона (зона ураження) стала настільки широкою й щільною через роботу дронів та артилерії, що класична евакуація силами медиків під час бою часто стає вкрай складною, а інколи й неможливою. Якщо боєць дістав поранення, його життя на 90% залежить від того, чи зможе він сам собі накласти турнікет. Тому сьогодні кожен солдат має бути медиком. Рухи з турнікетом треба тренувати до автоматизму ще до виходу на позиції — руки мають працювати швидше, ніж голова вмикає панік".
