Колаж: Art G
Омела звичайна, або біла, яка є найпоширенішою в Україні, — це вічнозелена напівпаразитична рослина, яка зазвичай проростає на тополях, кленах, березах, вербах, липах, в’язах, грушах, яблунях, глоді, іноді на дубах.
За словами відомого київського арбориста Володимира Ветроградського, рослина висмоктує з рослини-господаря здебільшого воду, а при значному ураженні омелою дерево починає всихати з верхівки.
“Гілля з кущами омели, які набирають великі розміри та вік, часто стають крихкими і ламкими, що непоодиноко призводить до передчасного виламування гілля уражених дерев”, — розповідає фахівець, який свого часу лікував свалявський дуб.
Корені (гаусторії, метастази) омели зазвичай займають простір під корою гілки або стовбура до 2-30 см.
Листки омели. Фото: Svaliava.net
Арборист розповідає, що омела на території України була розповсюджена досить давно, але катастрофічного поширення вона набула після значного зменшення кількості ягідників (горобини, калини та ін.), а також практики глибокого омолодження дерев (кронування), яка нібито допомагає боротися з омелою.
Як правило, омела найчастіше трапляється в північних та західних регіонах. На півдні та сході вона відсутня через посушливий та спекотний клімат.
“Омела — рослина-напівпаразит. Розносять її птахи омелюхи, інколи дрізд чорний, які за відсутності звичної для них кормової бази харчуються омелою. Проростає рослина на гілках з насіння, яке вивільняється при поїданні ягід, які птахи переносять на інші дерева”, — каже Володимир Ветроградський.
В сприятливих природних умовах — лісі, лісосмугах, заказниках — уражені омелою дерева можуть жити достатньо довго.
А в складніших умовах, особливо міських, де дерева часто ослаблені, уражені омелою рослини зазвичай передчасно гинуть, не досягнувши свого природного віку. Гілки уражених дерев часто крихкі під час сильних вітрів чи сніговалів.
За словами арбориста, плодові дерева, уражені омелою, частково або повністю втрачають свою природну здатність до плодоношення.
Омела на дереві. Фото: Svaliava.net
— Пане Володимире, чому важливо боротися з омелою?
— Боротися з омелою варто як мінімум з міркувань безпеки та подальшої довговічності уражених дерев.
До речі, існує декілька методів, які мають суттєві відмінності як щодо кінцевого результату, так трудомісткості та вартості виконання.
— Про які методи йде мова?
Перший спосіб — обламування кущів омели. Але такий метод потребує постійного втручання раз на 2-3 роки. При цьому цілісність крони дерева повністю зберігається.
Другий — обробка хімічними речовинами системної дії, які впливають саме за омелу. Відносна ефективність з достатньо різними результатами на нинішній час.
Третій метод — видалення уражених гілок до першого здорового розгалуження.
Наступний спосіб — обмотування уражених частин гілок світлонепроникними матеріалами. Потребує послідовного виконання, бо є ризик запрівання кори.
І, нарешті, п’ятий спосіб — лікування шляхом хірургічного втручання. Є достатньо ефективним, але вимагає вдумливого, кропіткого виконання та відповідних часових витрат.
— Ви також згадували про омолодження дерев як спосіб боротьби з омелою.
— Достатньо хибним і безглуздим є розповсюджена на території України практика боротьби з омелою шляхом глибокого омолодження дерев. Це створює хіба що візуальну перемогу над напівпаразитом, а найчастіше призводить до передчасної аварійності самого дерева, непередбачуваного і хаотичного розвитку нових гілок, його потворного вигляду і навіть до загибелі самого дерева. Це завдає надмірних збитків міському та природному середовищу. Тому таку практику боротьби з омелою варто уникати.
До речі
- Арборист Ветроградський: “Свалявський дуб — єдиний в Україні екземпляр поважного віку, що має такі великі розміри крони та стовбура”;
- “Могла б стати візитівкою Сваляви”. Відомий арборист — про сторічну липу, що росте у місті.
