866 Його слово було твердішим за сталь: пам’яті Андрія Павлишинця
27 жовтня 2024 року уся Свалява поринула в жалобу. Тут прощалися з військовослужбовцем Андрієм Павлишинцем, який загинув, борронячи країну від жорстокого ворога.
Мабуть, це був найвелелюдніше прощання з воїном. Здавалося, все місто прийшло віддати останню шану Герою. Андрія у Сваляві знав ледь не кожен. Це був не просто патріот. Це була людина, яка протягом всього свого життя докладала максимум зусиль заради захисту та цінностей рідної країни. Завдяки Андрію Павлишинцю та його товаришам в центрі міста з’явився пам’ятник Захисникам та Захисницям. Завдяки йому над Свалявою майорять жовто-блакитні стяги, встановлені на багатоповерхівках. Завдяки йому та його побратимам ми продовжуємо жити на рідній землі у відносній безпеці.
Андрій Павлишинець. Фото з фейсбук-сторінки
Андрію було 38 років, коли його життя обірвалося від рук ворогів. Молодий чоловік працював у ломбарді, мріяв про дім і спокій для дітей. Зараз вся відповідальність за діток лягла на плечі дружини Оксани – красивої, тендітної жінки з сумними очима. І саме Оксана зараз прагне, аби її чоловіку надали звання Героя України. Бо він, як ніхто інший, дійсно на це заслуговує…
***
Майбутнє подружжя познайомилося у 2010 році. Уже через рік Андрій зробив коханій пропозицію, а вона погодилася. В них народилося двійко прекрасних діток – синочок Андрійко та донечка Марічка.
Андрій та Оксана Павлишинці з дітками. Фото з фейсбук-сторінки
«Андрій був дуже люблячим чоловіком і чудовим батьком. Ми працювали, будували своє майбутнє і просто раділи життю», – згадує Оксана.
Андрій дуже любив свою країну. Мабуть, відчуття патріотизму сформувалося у нього на генетичному рівні, тож коли у 2014 році розпочалась війна, чоловік без вагань вирішив стати до лав захисників України. Уже з 31 серпня 2014 року він служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.
«Коли ворог прийшов на українську землю, Андрій відразу пішов добровольцем на фронт. Він завжди тримав своє слово, ніс відповідальність за свої вчинки і був дійсно дуже мужнім», – розповідає Оксана Павлишинець.
Андрій Павлишинець. Фото з фейсбук-сторінки
Андрій Павлишинець. Фото з фейсбук-сторінки
Після повернення в цивільне життя чоловік не сидів без діла. Він активно волонтерив та допомагав побратимам. А після повномасштабного вторгнення у 2022 році спочатку складав дрони для військових, а у 2024 році знову став до лав ЗСУ, але цього разу доєднався до складу 63-ї окремої механізованої бригади на Донецькому напрямку.
«Андрій сказав, що мусить їхати сам – не може інакше. Я хвилювалася, але знала: він так спокійніше дихає, коли робить те, що вважає правильним», – розповідає Оксана.
Андрій Павлишинець. Фото з фейсбук-сторінки
У інтерв’ю «Вільному Радіо» Оксана ділилася, що коли чоловік виходив на позиції, часто зв’язок із ним зникав на кілька днів – і це була найстрашніша тиша.
«Зв’язку не було по п’ять-сім днів. Це були страшні дні тиші. І коли бодай на мить з’являлася смужка зв’язку, від нього приходило лише одне слово: «живий». Для нас це були найкращі слова у світі», – каже дружина.
***
1 вересня 2024 року донька Марічка пішла у перший клас. Андрій зумів взяти вихідний та провів донечку до школи.
«Відпросився й приїхав – тримав Марічку за руку біля школи. Отакий він і був: сказав – зробив. Щирий, мужній, людина слова, яка завжди знаходила спосіб допомогти іншим», – говорить Оксана.
Андрій Павлишинець з донечкою. Фото з фейсбук-сторінки
Востаннє подружжя розмовляло по телефону 15 жовтня минулого року з в день 13-ї річниці шлюбу. Андрій зателефонував дружині, привітав її та сказав, що дуже сильно любить. Також повідомив, що знову йде на «нуль». І це були останні слова…
«Я чекала на восьмий день – зранку 23-го – того короткого повідомлення «живий». Але замість нього почула страшні слова: «позицію накрили, і Андрія більше немає», – говорить Оксана.
На позиціях у районі Торського підрозділ потрапив мінометний вогонь. Андрій загинув від множинних осколкових поранень.
Усі, хто знав Андрія Павлишинця, стверджують в один голос, що це була справжня Людина, справжній Чоловік. Його загибель стала втратою не лише для рідних – це велика втрата для цілого міста. І він, безумовно, гідний, аби отримати звання Героя України. Бо шалено любив свою рідну землю і поклав своє життя заради неї, заради безпечного майбутнього своїх дітей, заради кожного з нас.
Тож закликаємо підтримати Оксану Павлишинець і родину Андрія та підписати петицію. Зробити це можна за посиланням.
Вічна пам’ять Герою!
Андрій Павлишинець. Фото з фейсбук-сторінки
Андрій Павлишинець. Фото з фейсбук-сторінки
Андрій Павлишинець. Фото з фейсбук-сторінки
Андрій та Оксана Павлишинці. Фото з фейсбук-сторінки
