Хореограф та засновниця танцювального колективу “Енергія” Керецьківської школи мистецтв Марія Білей
Хореограф та засновниця танцювального колективу “Енергія” Керецьківської школи мистецтв Марія Білей про любов до танцю, секрети успіху та вихованців, якими пишається.
Нещодавно колектив “Енергія” Керецьківської мистецької школи став абсолютним переможцем Всеукраїнського фестивалю-конкурсу “Diamond festival”.
Талановиті танцюристи з села Керецьки два роки поспіль — саме стільки функціонує колектив “Енергія” — привозять додому численні нагороди з конкурсів та фестивалів.
От і нещодавно їх участь у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі “Diamond festival”, що проходив у Мукачеві 24 травня, принесла абсолютну перемогу — Гран-прі та перше місце.
Колектив “Енергія” на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі “Diamond festival” 
Колектив “Енергія” на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі “Diamond festival”
“Мої учні активно беруть участь у фестивалях. Останній з них проходив нещодавно у Мукачеві. Там змагалися понад 500 учасників з усієї України, усього представили 55 танцювальних номерів.
Моя старша група (11–14 років) із номером “Гіпноз” здобула Гран-прі — найвищу нагороду фестивалю та грошову винагороду – 1500 грн, яку ми з дівчатками передали на ЗСУ.
Це вже друга перемога цієї постановки, адже раніше вона також здобула Гран-прі на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі “Злата-Фест”.
Молодша група, яка вперше виступала на великій сцені, також виборола перше місце у своїй категорії за постановку “Море всередині мене”. Неймовірно пишаюся нашими талантами та спільними досягненнями”, — розповідає Марія Білей.
— Пані Маріє, нашим читачам, як і мені особисто, буде дуже цікаво дізнатися більше про Вас та секрети такої успішної підготовки дітей.
— Я навчалася в Празькій танцювальній консерваторії, де опанувала різноманітні техніки, відвідувала майстер-класи та здобула безцінний сценічний досвід у співпраці з чеським театром “Divadlo paměti národů”. Проте моя найбільша мрія — працювати з дітьми саме в Україні, у своєму рідному селі, щоб розвивати культуру та відкривати нові перспективи для молоді.
Марія Білей у співпраці з чеським театром “Divadlo paměti národů”
З самого дитинства, ще з садочка, я обожнювала танцювати. Танці були моєю любов’ю, відрадою і мрією. Я завжди знала, що хочу пов’язати з цим своє життя.
Після 8-го класу переїхала жити до Чехії. Незабаром здійснилась одна з моїх найбільших мрій — вступила до Празької танцювальної консерваторії, де з усієї Чехії було відібрано лише 10 учнів.
Спочатку було дуже важко. Чужа мова, нове середовище, жорстка конкуренція, величезні фізичні навантаження — від ранку до вечора — та ще й багато теорії для вивчення. Бувало, що на очах були сльози — і від болю, і від втоми, і від психологічного напруження. Але я все витримала. Це загартувало мене, зробило сильною, цілеспрямованою і ще більше закоханою в танець.
Вільного часу в мене практично не було — все віддавала тренуванням. Паралельно танцювала в українському колективі “Джерело” у Празі. Ми вивчали українську культуру, народні танці, представляли Україну на фестивалях, навіть брали участь у зйомках італійського фільму. Це був ще один важливий етап у моєму розвитку.
Також під час навчання — завдяки однокласниці — отримала можливість долучитися до великого проєкту в чеському театрі “Divadlo paměti národů”. Протягом року ми співпрацювали з театром, і це дало мені ще більше сценічного досвіду. Було непросто, особливо поєднувати навчання і репетиції — не було навіть вихідних на Різдво. Але мій шлях був наповнений сенсом і рухом уперед.
Марія Білей у співпраці з чеським театром “Divadlo paměti národů”
Танці — це моє життя. Я завжди мріяла, що після навчання зможу повернутись додому і навчати дітей. Бо сама в дитинстві не мала таких можливостей у селі, які мають діти у великих містах. І я хочу змінити це. Я хочу, щоб молоде покоління мало шанс розкривати себе через танець — мову тіла, душі і серця.
— Коли був створений колектив та чим особливим вирізняються ваші тренування?
— Колектив “Енергія” створила одразу після початку роботи в мистецькій школі. Це було цілих два роки тому. Заняття відвідує багато дітей, які щиро мені довіряють. Для мене кожна хореографія — це мистецтво, створене з душею. Я люблю створювати унікальні постановки, які викликають сильні емоції та залишають слід у серці глядача.
На заняттях діти глибоко вивчають техніку, розвивають гнучкість, координацію, “працюють з підлогою”, партнерингом, вчаться імпровізувати. Вони займаються не лише під час уроків, а й залишаються в залі до пізнього вечора, аби довести номер до ідеалу.
Я виховую у своїх учнях силу, відповідальність, командний дух і жагу до перемог. Мій колектив — це згуртована родина, а кожен учень — моя гордість і зірочка.
Мої учні особливі. За надзвичайно короткий час вони змогли показати себе зріло, гідно та професійно. Кожен із них — не просто виконавець, а співтворець хореографії, який вміє мислити, відчувати та передавати емоцію глядачеві. Вони працюють із повною самовіддачею, зростають не лише технічно, а й духовно.
Я надзвичайно пишаюся тим, що навіть наймолодші мої учасники, які лише нещодавно “стали” на сцену, вже показали чудовий результат. Їхня цілеспрямованість, дисципліна та щира любов до танцю дають колосальні плоди.
Ми довели, що талант, помножений на працьовитість, може творити справжнє мистецтво навіть у маленькому селі.
