Фото: Історичне Закарпаття. Обробка: Svaliava.net
У 19 столітті одна пляшка мінеральної води коштувала 30–40 гелерів. Сама пляшка зі Свалявської гути була настільки дорогою, що за її повернення виплачували заставу у 5-8 гелерів.
На світлині зі спільноти Історичне Закарпаття зображені пляшки з мінеральною водою з Поляни та Сваляви, яка йшла на експорт до Австро-Угорщини, Франції та інших країн Європи у 19 столітті. Власник земель граф Шенборн започаткував видобуток та експорт мінеральних вод Свалявщини. Тоді мінералка була навіть, дорожчою за хліб, а яким був маркетинг по-“австро-свалявськи” читайте далі.
Світлина — старовинна рекламна афіша із володінь графів Шенборн-Бухгеймів, які розташовувалися на території сучасної Свалявщини у 19 столітті. Саме родина Шенборнів (Schönborn) створила цей світовий успіх, контролюючи кожен етап: від видування пляшки у Сваляві до останньої краплі сургучу на португальському корку.
У верхній частині намальований герб роду Шенборнів із двома левами, що тримають щит під короною. Напис угорською: “Schönborn-Buchheim Gróf Uradalmából” перекладається — “З маєтків графа Шенборна-Бухгейма”.
У центрі світлини великим шрифтом вказані назви джерел: “Polenai”(Полянська — сучасна “Поляна Квасова”, “Поляна Купіль”); “Szolyvai” (Свалявська — сучасна “Свалява”); “Luhi Erzsébet” (Лужанська “Ержебет” — сучасна “Лужанська”).
Текст під пляшками з відповідними етикетками: “Elsőrendű gyógyhatású természetes ásványvizek” дослівно перекладається, як “Першокласні лікувальні природні мінеральні води”.
Це фото є доказом того, що мінеральні води Свалявщини були світовим брендом ще понад 100 років тому.
Посередині світлини можна побачити напівпрозорий надпис: “Balatoni Múzeum”.
Це дозволяє припустити, що зображення походить із фондів Балатонського музею (Balatoni Múzeum), що знаходиться в місті Кестхей (Keszthely) в Угорщині.
Як пише автор поста Ігор Калашніков, вода з околиць Сваляви підкорила кращі столиці Європи, ставши еталоном бальнеології XIX століття.
“Головною подією, що зафіксувала світовий статус цих вод, стала всесвітня виставка в Парижі 1855 року. Експертна комісія, проаналізувавши хімічний склад води Szolyvai (Свалявська) та Polenai (Поляна), офіційно визнала, що за багатством мінералів (зокрема бору та гідрокарбонатів) вони перевершують французьку “Vichy”.
Продукт маєтків Шенборнів (Schönborn) утримував лідерство десятиліттями, будучи головним експортним товаром, який постачався навіть до Північної Африки та Америки”, — пише автор.
Свалява була промисловим серцем імперії. Тут знаходилася знаменита Скляна гута, де створювали унікальну тару. Пляшки видували виключно з темно-зеленого або коричневого скла. Це захищало складну хімічну структуру води від сонячних променів, запобігаючи випаданню осаду.
Оскільки полянські води були сильно газовані, скло мало витримувати величезний внутрішній тиск під час тривалого транспортування залізницею.
Шенборни розуміли, що навіть найкраща вода зіпсується без ідеального закупорювання, тому корки виготовляли з португальського дуба. Перед використанням корок вимочували у парі, щоб він ідеально закоркував горлечко пляшки. Після закупорювання горлечко занурювали в гарячий сургуч і ставили відбиток герба Шенборнів.
Автор також зазначає, що назва “Luhi Erzsébet” (Луги Ержебет) на етикетці води в рекламній афіші була присвячена імператриці Єлизаветі Баварській: “Посилання на імператрицю робило воду “Ержебет” та “Поляну” обов’язковим атрибутом у меню віденських салонів та аптечок європейських дам”.
Ігор Калашніков пише, що одна пляшка мінералки коштувала 30–40 гелерів. Для порівняння, півтори кілограми випеченого хліба тоді коштували 28 гелерів. Сама ж пляшка зі Свалявської гути була настільки дорогою, що за її повернення виплачували заставу у 5–8 гелерів.
Лікарі у 19 сторіччі прописували мінеральну воду, видобуту на території нинішньої Свалявщини вживати у лікувальних цілях. Вони рекомендували пити мінералку маленькими ковтками під час ходьби (вважалося, що рух прискорює метаболізм мінералів).
Також лужну воду змішували з сухим білим вином у пропорції один до одного. Вважалося, що така суміш нейтралізує кислотність та запобігає подагрі.
Читайте також
Будинок влади у Сваляві: Як чехи будували якісно, а жандарми служили чесно.
Дерев’яна церква у Сваляві: що писали про храм на Бистрому у чеському тижневику 1934 року.
Ервіндорф: трагедія та велич “німецького острова” на Свалявщині.
