За інформацією: Суспільне.
Рятувальник Олександр Брайловський. ДСНС в Закарпатській області
Олександр Брайловський — рятувальник, який нині проходить службу на Закарпатті. До повномасштабної війни жив і працював на Луганщині. Певний час перебував під окупацією, однак згодом зумів вибратися на підконтрольну Україні територію.
Історію Олександра розповіли на Facebook-сторінці ДСНС в Закарпатській області.
24 лютого 2022 року чоловік прокинувся від вибухів у Сіверськодонецьку і зрозумів, що місто стало лінією вогню. Спочатку Олександр продовжував там працювати, однак згодом його перевели до іншого району. Колони російської техніки наступали, і ставало очевидно, що масштаб війни лише зростатиме. Невдовзі військові РФ дісталися до міста, тож рятувальник опинився в окупації.
"Росіяни уже були в місті. Вони озброєні увірвалися в частину. Найстрашніше — це коли розумієш, що твоє місто більше не твоє. Але я та мої колеги не злякались, адже ми не з тих, хто ламається чи здається. Тож вирішили прориватися до своїх. Попри всі складнощі на блокпостах росіян, із маленькою сумкою, у якій були лише спортивний костюм та дві пари білизни, ми вирушили у бік наших. І все вдалося", — згадує Олександр.
Рятувальник Олександр Брайловський. ДСНС в Закарпатській області
Від 2022 року трасою Лисичанськ — Бахмут чоловік неодноразово особисто вивозив людей і доставляв гуманітарні вантажі. Загалом евакуювали понад 130 людей.
"Наш броньований КрАЗ "Капсула" був останньою надією на порятунок для тих, хто її майже втратив. Ніколи не забуду ту евакуацію, коли в машині перебувало семеро дітей, найстаршій з яких було лише п’ять років. Їхні очі — повні сліз і болю я пам’ятатиму все життя. Зазвичай дітей супроводжували батьки, але були й випадки, коли їх уже не було. Тоді малечу доводилось рятувати разом із сусідами або далекими родичами. Всяке було", — розповів Олександр.
Окрім переживань за цивільних, рятувальник завжди хвилюється за особовий склад.
"По рації: "Влучання в житловий будинок". Ми знаємо, що можуть бути і поранені, і загиблі, але виїхати не можемо — серії вибухів не припиняються. І ти стоїш на межі безсилля. Людина не всемогутня. Але ми робили і робимо все, що можемо. Тут і зараз", — каже чоловік.
Рятувальник Олександр Брайловський. ДСНС в Закарпатській області
Після Бахмута Олександра відправили до Харкова, де він брав участь у координації діяльності зведеного загону гарнізону. У березні 2024 року у місті був масований ракетний обстріл. Тоді два тижні чоловік разом із колегами ліквідовували наслідки ударів по одному з об’єктів критичної інфраструктури Харківщини. На 13-й день відновлювальних робіт росіяни вдруге вдарили туди ж, проте цього разу "шахедами". У той момент пожежникам здавалося, що це триватиме безкінечно.
"Моя сила в людях. Їхня подяка — це те, що тримає "на плаву". Пам’ятаю, як у Сіверськодонецьку вдалося дістати солодощів і роздати дітям у підвалі, які вже тривалий час там ховалися від обстрілів. Радість у їхніх очах була така щира, що аж серце зупинялося. Вони давно не бачили цукерок і не пили солодкої води, хоча в мирний час це була звична справа", — поділився рятувальник.
Зараз Олександр служить на Закарпатті: координує дії рятувальників, передає досвід колегам і продовжує допомагати людям.
