За інформацією: Суспільне.
Історія військового Андрія. 128 ОГШБр/Facebook"Чесно кажучи, я остерігався цієї посади, бо коли був головним сержантом взводу, часто заїжджав у командно-спостережний пункт і бачив, як усе відбувається, розумів, скільки відповідальності на командирі. Але швидко освоївся завдяки нашому колективу. Із самого початку повномасштабної війни я служу на одному місці – в цій роті в 2 гірсько-штурмовому батальйоні, який вважаю найкращим підрозділом. У нас дуже хороші хлопці, усі розуміють свою роботу, нема такого, що я офіцер чи командир, а ти солдат, тому виконуй. Ми спільно обговорюємо завдання й вирішуємо, як краще їх виконати. Усе побудовано на взаємній довірі. Тут бійці з різних регіонів України, але всі дружні, як одна родина",— розповів Андрій про нову посаду.
Уже під час повномасштабної війни Андрій вдруге став батьком – його молодшому сину зараз 2 роки, а старшій доньці – 10. Офіцер разом із дружиною чекають народження третьої дитини.
"Сім’я, рідні – найголовніші для мене люди, саме за них я воюю в першу чергу. В мене було дуже багато ситуацій, які могли погано закінчитися, але я вцілів. Чому? Напевно, мої рідні дуже сильно за мене моляться, тому я досі живий і ходжу на своїх ногах. Моя сім’я – найбільша мотивація і підтримка, яка допомагає триматися на війні. І так само в інших хлопців. Наші рідні вірять, що ми вціліємо, тому моя головна місія – максимально зберегти особовий склад. Ми маємо повернутися додому",— додав Куба.
