2700 «Ми всі чекали, що це буде не він…», – сестра загиблого воїна зі Сваляви Василя Томащука
Наприкінці березня Свалява поринула в день скорботи – тут ховали зовсім юного Василя Томащука. Молодий, красивий та життєрадісний чоловік мав би прожити довге життя, створити сім’ю, працювати, насолоджуватись кожним днем. Натомість він став на захист рідної землі й трагічно загинув далеко від дому, на Донеччині, захищаючи нас усіх від жорстокого окупанта…
Зі світлин на нас дивиться повен сил юнак. Буйна чуприна була його «фішкою», усмішка майже ніколи не сходила з обличчя, а позував він завше кумедно та радісно.
«Ми всі чекали, що це буде не він…», – сестра загиблого воїна зі Сваляви Василя Томащука
Сестра Василя Катерина розповідає, що він завжди був унікальним і любив підняти всім настрій. Розповідь про брата молода жінка омиває слізьми, бо каже, що досі не сприймає того, що його вже немає…
«Я все думаю, що він повернеться, а потім згадую, що ми його вже бачили померлим…», – ділиться горем Катерина. Разом із нею пригадуємо потішні моменти з життя мужнього воїна, помаленьку нанизуємо спогади про його навчання у школі, друзів та велике кохання. Історія Василя повинна бути почутою, бо для рідних він – Герой!
«Нас багато, ми виховували один одного…»
У сім’ї Томащуків зростало восьмеро дітей – три брати і п’ятеро сестер. Василь був сьомим. Вже років п’ятнадцять минуло як після важкої хвороби померла мама. Молодші діти на той час були геть маленькими, тож опіка над ними лягла на плечі старших.
«У нас, знаєте, не така сім’я, що всі вчені були. Нас багато, ми виховували один одного. Старші менших, менші, звісно, не дуже тому раді були, бо ми ж сестри і брати, а не мама з татом», – пригадує Катерина.
Маленький Василь в обіймах сестричок
Жінка каже, що вона була досить суворою у вихованні, бо розуміла всю відповідальність, яку несла за дітлахів. Тому дуже переживала і за їх здоров’я, і за навчання і за майбутнє.
«Вася наш бешкетник був. Його треба було змушувати вчитися. Пам’ятаю, був період, коли вчився нормально, потім підріс і не до навчання стало, – усміхається крізь сльози сестра. – Вася дуже впертий був. І безстрашний. Навіть коли казали, що зараз отримаєш на горіхи, бо не вчишся, він відповідав: «Добре», і розвертався геть, мовляв, ви собі вчіться. Я дуже така сувора була, бо ж була молода, сварилася, переймалася. Інколи покараю його та молодшу Настуню за непослух, а Вася казав: «Давай я за Настю нестиму покарання». Вже тоді він за всіх заступався. Я б дуже багато чого йому зараз повіла, дуже багато за що перепросила, поговорила б по-душам…», – зі слізьми каже жінка.
Василь Томащук з сестрою
Після школи Василь вступив до училища. Юнаку лишалося всього лише кілька місяців до завершення навчання, але йому, оскільки вже виповнилося 18 років, запропонували пройти строкову службу. Мовляв, це буде і досвід, і диплом зможе потім легше отримати. Проте диплом так досі й не забрали…
«Зізнаюся, що я так не хотіла, аби він йшов служити, в нас були інші плани. Але Вася казав: «Піду, відслужу та й все буде добре». Він у нас унікальний був, все з настроєм, як і всі молоді хлопці, любив подуріти, потанцювати, дарував позитив. Ніколи не приходив скаржитися, що має якісь проблеми. Завжди казав: «Все пучком!». Свої словечка та танцюлі вигадував», – згадує Катерина.
Зі слів сестри, Васько, як його називали друзі, з усіх братів був найбільшою надією в сім’ї.
«Він тепер для нас – Герой. Хоча я б краще хотіла, щоб був живий, постукав у двері та сказав, що прийшов. Я була дуже сердита, що він пішов служити. Лишалось кілька місяців, отримав би диплом і будував би життя по-іншому», – каже Катерина.
Василь Томащук з сестрою
17 липня 2021 року Василь Томащук прийняв присягу на вірність українському народу. Закінчив строкову службу 8 вересня 2023 року, а потім підписав контракт на військову службу в Збройних Силах України. Про своє рішення нікому з рідних не сказав. Вже коли брати та сестри дізналися, то подзвонили йому та насварили, мовляв, навіщо це тобі треба. Василь, у звичній собі манері, відповів: «Ай, все буде добре!». Навіть не хотів казати рідним, яка рота, яка частина, куди їх везуть.
Майже два останні роки юнак не був удома…
Півтора року тому його востаннє відпустили додому на два дні.
«У нього така красива дівчина була, Юля. Вони мали цього року в квітні приїхати додому, познайомитися з нами, бо Вася сказав, що їй треба спочатку сестер одобрення отримати, а тоді вже думати про весілля», – з усмішкою згадує Катерина.
Дівчина Василя – з Івано-Франківська. Познайомилися вони у Львові, де юнак проходив строкову службу. На похорон коханого у Сваляву дівчина приїхала разом із батьками. Вони теж гарно прийняли хлопця, підтримували стосунки закоханих, тільки от знайомство з родиною нареченого мало б бути геть за інших обставин…
«Ми знали, що у Васі є дівчина, але, чесно кажучи, не думали, що їхні стосунки були такими серйозними. Думаю, що останні два роки він з Юлею був дуже щасливий. Вона показувала нам відео, де вони двоє – закохані, радісні, повні любові та планів на життя…», – зі слізьми розповідає Катерина.
«Ми всі чекали, що це буде не він…», – сестра загиблого воїна зі Сваляви Василя Томащука
Чорну звістку про загибель брата принесли чужі люди
До Олександра, старшого брата, зателефонував друг Василя і запитав, чи правда, що ходять чутки, ніби Васю вбили.
«Саша нам усім передзвонив. На другий день вже мої сестри пішли у військкомат, і там підтвердили інформацію про загибель і дали довідку. Потім ми ще раз пішли у військкомат… Я розпитувала, чи точно це Вася, чи є хоча б якийсь відсоток, що це не він. Але нам сказали, що ще такого не було, щоб помилилися. Наказали, щоб ми чекали, що мають його привезти. Ті дні були такі просто… Ми всі чекали, що це не буде він… В нас батько з війни повернувся, старший брат повернувся, ми не думали, що може так статися, що Вася не повернеться…», – з болем згадує Катерина.
«Ми всі чекали, що це буде не він…», – сестра загиблого воїна зі Сваляви Василя Томащука
Старший брат Олександр був на фронті з самого початку війни. Майже рік пробув у Авдіївці, зараз знаходиться вдома за станом здоров’я. А батько побував у різних місцях, адже захищає Україну ще з часів АТО…
Василь Томащук загинув на Донеччині. Під час атаки дронами від ударної хвилі отримав поранення, несумісні з життям. Ворожі осколки пронизали тіло молодого бійця і душі його рідних, які досі не можуть прийти до тями від горя…
«Вася був патріотом! Він казав, що піде і буде «мочити» москалів. Мабуть, прикладом для нього став батько, який стояв на захисті України з початку АТО і досі служить. Лиш зараз вирішив, що зробить собі звільнення, хоча, коли Васю вбили, то казав, що буде йти мститися», – ділиться сестра Василя Катерина.
Для молодого чоловіка, який любив життя і обожнював музику, останньою мелодією стала поминальна… Він був душею компанії, мав багато друзів. У день прощання з воїном, плакало пів міста…
У одному з відео, які Василь надіслав рідним, він каже мудрі слова: «Раніше я ходив та думав, як то важко жити. А зараз, коли тобі в будь-яку секунду може прилетіти, починаєш цінувати кожну хвилину… Бо цінність усвідомлюєш тільки тоді, коли можеш втратити…»
«Ми всі чекали, що це буде не він…», – сестра загиблого воїна зі Сваляви Василя Томащука
Проте, не всі люди, на жаль, усвідомлюють трагедію родини Томащуків.
«Дехто казав, що «вам так пощастило, що ви його додому привезли, бо могли б і без тіла його хоронити». Так хочеться відповісти тим людям, що він міг взагалі не йти воювати. Він міг там не бути, там могли бути ви…», – з болем каже Катерина.
Петиція про звання «Героя України» посмертно
Сестра Василя ділиться, що після того, як вони зареєстрували петицію про присвоєння юному воїну звання Героя України посмертно, у неї змінилося світобачення, бо сім’ї загиблого треба оббити кожен поріг, аби один голос випросити з мільйона.
«Люди не хочуть і я просто в шоці. Це дуже важко просити. Він за вас воював, він воював за Україну, державу, в якій 40 мільйонів населення, а ми не можемо назбирати 25 тисяч на петицію. Всім байдуже… Відколи наш батько, а потім і старший брат, пішли на захист країни, ми цим живемо всі. Щоразу ми з острахом брали слухавки, коли телефонували з незнайомих номерів. Це так важко, бо, не дай Боже, буде погана звістка з фронту. Наша сім’я і так прожила пекло, а зараз ще й з петицією дуже важко…», – каже Катерина.
«Ми всі чекали, що це буде не він…», – сестра загиблого воїна зі Сваляви Василя Томащука
Допомогти родині Василя Томащука можна, поставивши свій підпис під петицією за посиланням https://petition.president.gov.ua/petition/223726.
І хай це буде маленька частинка данини, яку ми повинні віддати юнаку, який обміняв своє життя на мир та безпеку нашої землі!..
Вічна пам’ять Герою!
«Ми всі чекали, що це буде не він…», – сестра загиблого воїна зі Сваляви Василя Томащука
