Мирослав Чайковський. Обробка фото: Art G
У літописі Свалявщини є постаті, чий внесок неможливо виміряти лише посадами. Мирослав Степанович Чайковський був саме такою людиною — видатною особистістю, яка на найвищому рівні поєднала дві шляхетні сфери: медицину та мистецтво.
Він залишається чи не єдиним у нашому краї фахівцем, який за життя здобув два почесні звання: “Заслужений лікар України” та “Заслужений працівник культури України”.
Витоки та гартування таланту
Мирослав Чайковський народився 19 лютого 1927 року в селі Дубриничі на Перечинщині в інтелігентній родині вчителів. Його батько, Степан Іванович, виховав у сина любов до знань та рідної пісні. У 1947 році Мирослав закінчив Ужгородську школу №1 із золотою медаллю, заклавши міцний фундамент для майбутніх звершень.
Його професійне становлення було феноменальним — він розвивав обидва свої покликання паралельно:
- у 1953 році отримав диплом лікаря на медичному факультеті Ужгородського держуніверситету;
- у 1951 році закінчив Ужгородське музичне училище за класом народних інструментів, де після випуску ще два роки працював викладачем.
Свалявська епоха: медицина та “хор Чайковського”
У серпні 1953 року доля пов’язала Мирослава Чайковського зі Свалявою. Приїхавши працювати лікарем акушер-гінекологом, він одразу потрапив у вир громадського життя. Тодішній секретар райкому Мурат Мамутов, дізнавшись про музичний талант лікаря, запропонував йому створити самодіяльний хор. Так народився колектив, який згодом стали називати просто — “хор Чайковського”.
Поруч із ним завжди були вірні соратники:
- Ольга Василівна Чайковська — дружина, вірна супутниця та постійна учасниця хору;
- Галина Медвідь — беззмінна староста колективу, яка допомагала диригенту тримати високу планку майстерності.
Читайте також: Свалявську лікарню можуть назвати іменем Чайковського.
Керівник та будівничий
З 1959 по 1989 рік Мирослав Степанович обіймав посаду головного лікаря Свалявського району. Під його мудрим керівництвом місцева медицина пережила справжній розквіт. Він власноруч вибудовував медичну інфраструктуру району: за його каденції було зведено два корпуси районної лікарні та будівлю поліклініки.
За сумлінну працю він був відзначений високими державними нагородами — орденами та медалями.
Мистецький тріумф та духовність
Хор під керівництвом Чайковського став культурним обличчям Закарпаття. Колектив дав понад 1300 концертів, підкорюючи сцени Києва, Львова, Москви, Словаччини та Угорщини. У 1964 році хору присвоїли звання “народного”. Улюбленою піснею, яку виконували майже на кожному виступі, була батькова — “Чом, чом, земле моя”.
У 1992 році Мирослав Степанович ініціював створення хору греко-католицької громади. Саме на репетиції цього духовного колективу 3 листопада 1995 року серце великого Майстра зупинилося — він пішов із життя прямо під час творчого процесу, залишивши по собі світлий смуток і величну спадщину.
Вічна пам’ять
У 2000 році йому було присвоєно звання Почесного громадянина міста Свалява (посмертно). Справу його життя продовжили талановиті музиканти: спочатку Петро Сокач, а згодом Федір Турянин.
Сьогодні народний хор Свалявського будинку культури з гордістю носить ім’я Мирослава Чайковського. Його приклад доводить: велич людини вимірюється здатністю лікувати тіла і зцілювати душі піснею.
Ігор Калашніков.
Фото і рукописи сім’ї Чайковських надав Свалявський історичний музей.
Інші статті автора:
- Невідомі факти про річку Свалявку та зміни, що відбулися у екосистемі Сваляви за 150 років;
- Бетлегеми: жива легенда різдвяного Закарпаття.
