За інформацією: Суспільне.
Військовослужбовець 128 ОГШБр Андрій. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
Андрій — молодший сержант штурмової роти 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Військовий родом з Хмельниччини, йому 28 років. До повномасштабної війни чоловік працював на цегельному заводі. У перший день вторгнення Росії, повернувшись із роботи, Андрій зібрав речі й пішов у військкомат. Два місяці він прослужив у роті охорони, згодом долучився до 128-ї ОГШБр.
Деякий час боєць зі своїм стрілецьким підрозділом стояв поблизу кордону з Білоруссю, звідки очікувався наступ росіян. Потім перевівся в гірсько-штурмову роту. Зараз молодший сержант командує гранатометним відділенням. Разом зі своїми товаришами він воював на Херсонщині, Донеччині та на Запоріжжі.
Історію військового розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
Перші свої бої чоловік пройшов на Херсонщині. За словами військовослужбовця, командир відділення отримав контузію й вибув, тому на його місце призначили Андрія.
Після деокупації Херсонщини бригаду відвели на коротке відновлення, а далі перевели на Бахмутський напрямок. Саме там військовий отримав перше поранення й контузію.
"Наш підрозділ тримав позицію в Яковлівці. У якийсь момент росіяни пішли на штурм і почали заходити з флангів. Ми висунулися й заблокували їхнє просування. Російські військові були на відстані від 20 до 50 метрів, ми перекидувалися гранатами з підствольників. Це були "вагнери" — профі, а не "м'ясо", вони знали, що роблять. Тоді я й отримав поранення: по мені відпрацював російський гранатометник. Я почув постріл із РПГ і встиг залягти за бетонний блок. Граната влучила прямо в блок, мене сильно контузило. А за хвилину товаришу прямо під ноги прилетіла граната з підствольного гранатомета. Він отримав поранення, але міг іти, і ми почали відходити до точки евакуації", — розповів Андрій.Читати ще
Читати ще Ігоря і Ренату Борисових поєднало прагнення захищати Україну: історія подружжя військових 128-ї бригади
Пройшовши лікування й реабілітацію, молодший сержант повернувся в штурмову роту — працював зі станковим автоматичним гранатометом, брав участь у зачистках території, займався евакуацією поранених і загиблих, доставляв на бойові позиції провізію й боєкомплекти. Під час такого виїзду боєць отримав ще одне поранення.
"Ми отримали завдання зачистити одну позицію й висунулися туди, але не доїхали — нас накрили з танка. В тій локації дорога була тільки одна, росіяни знали це і встигли пристрілятися. Мій товариш отримав осколкове поранення в голову, шолом витримав. А мені осколками зачепило плече й лікоть, також отримав контузію", — сказав військовий.
Боєць знову пішов на лікування й реабілітацію, й згодом повернувся у свій підрозділ.
Андрій каже, що чудово розуміє, що таке воювати в штурмовій роті: "Я не заморочуюся цим, а просто виконую з товаришами свою роботу. Не жалію, що прийшов сюди. Вважаю себе досвідченим, можу чогось навчити новобранців, передати їм досвід. Якщо буде результат, це вже добре".
