За інформацією: Суспільне.
Дитина. Cуспільне/Таня Рожновська
Україна цьогоріч уперше відзначає День захисту дітей 20 листопада — разом із Всесвітнім днем дитини. Волонтери благодійного фонду "Кедєш" вже вісім років допомагають дітям, що тривалий час залишаються в лікарнях без батьків. Саме таких немовлят у фонді називають "забутими". Про це волонтери розповіли журналістам Суспільного.
"Коли зайшли до палати №5 — там було щонайменше десятеро дітей"
Директор фонду Йожеф Шіпош згадує, як команда вперше прийшла до Виноградівської дитячої лікарні.
"У палаті №5 тоді було щонайменше десятеро “забутих” дітей. Ми зняли аматорське відео — і після його появи багато людей звернули увагу на проблему. Такі діти були завжди, але з 2017 року, коли ми сформували команду і створили фонд, ця робота стала більш організованою", — каже він.
За словами директора, у лікарнях перебувають діти різного віку — від кількамісячних немовлят до підлітків. Усі вони потребують щоденного догляду: їх потрібно купати, переодягати, годувати, забезпечувати речами першої потреби.
Волонтер разом з дитиною. Cуспільне/Тетяна Рожновська
"Буває, діти залишаються в лікарні кілька місяців"
Команда "Кедєш" зараз працює в Мукачівській дитячій лікарні, у її інфекційному відділенні.
"Зараз у відділенні троє таких дітей. Вони тут, бо їхні батьки не можуть бути поруч. Але трапляється, що дитина залишається в лікарні навіть на кілька місяців", — каже Йожеф Шіпош.
Волонтерка фонду Наталія Петрушинець розповіла про один із найскладніших випадків.
"Тут лежала дворічна дитина, яка важила всього п’ять кілограмів. Її було важко взяти на руки — самі кістки й шкіра. А потім ти бачиш, як вона одужує, розвивається — і це величезна радість".
Дитина. Cуспільне/Тетяна Рожновська
Що відбувається з дітьми після лікування
Після завершення лікування долі дітей складаються по-різному. Частину переводять до дитячих будинків, деяких забирають у родини, інших — усиновлюють.
Поки діти перебувають у медзакладі, волонтери допомагають персоналу лікарні.
"Буває, потрібно перевезти дитину з терапевтичного відділення сюди, у клініку. Робимо це власною машиною. Нам довіряють дітей: дозволяють виводити їх на прогулянки, гратися з ними. Ми — партнери лікарів", — каже волонтерка.
"Ми зайшли у систему, яка була для нас абсолютно незнайомою"
Йожеф Шіпош згадує, що перші кроки були складними — не лише емоційно.
"Цивільна людина заходить у лікарню й торкається дуже чутливої теми, де задіяні служби опіки, поліція, медики. Треба було довести, що ми не хочемо нашкодити ні системі, ні лікарні, ні державі. Ми просто бачили немовлят у палатах без батьків і розуміли, що їм потрібна допомога. З часом усі побачили: ми хочемо лише одного — щоб жодна “забута” дитина не залишалася сама".
Скільком дітям допомогли
За роки роботи фонду до допомоги долучилися понад пів сотні волонтерів. За цей час вони підтримали близько 300 дітей, які змушені були проходити лікування наодинці в лікарнях Закарпаття.
