Чотири директори школи, завуч та вчитель праці. Фото автора Неліпинській школі 125 років, але діти вже навчались більше 185 — короткий нарис 09.09.2026 ● 12:26
1 жовтня 1901 року в Неліпині відкрилася державна народна школа. Директором школи призначили Добоша Івана Івановича, який до цього працював півце-вчителем у церковно-приходській школі.
Школа існувала і раніше, але була церковно-приходською. У ній навчання проводив дяк, або, як його ще називали, “кантор”, пізніше — півце-вчитель. У праці з історії греко-католицького духовенства Тивадар Легоцький писав про кількість учителів (канторів): “Характерним фактом є те, що в той час, як у 1682 р. в Берегівському повіті було 107 руських священиків, лише 5 так званих руських дяків (gyák), тобто працювали учителями (канторами)”.
Про неліпинського дяка-кантора Теодора (Федора) Галамба знаходимо запис у шематизмі 1841 року, коли він служив разом зі священником о. Дістратіусом.
Тобто 185 років тому в Неліпині діяла церковно-приходська школа. Окремих будівель для навчання спочатку не було. Діти збиралися безпосередньо у фарі (будинку священника чи дяка). Головним учителем був місцевий дяк (кантор), тому такі школи часто називали дяківськими. Священник здійснював загальний нагляд і викладав Закон Божий. За вчителювання дякам селяни доплачували натуральними продуктами (зерном, яйцями) або звільняли їх від частини громадських робіт.
Школи називали “тривіальними”, оскільки базовий курс складався з трьох основних предметів:
- Читання (починали з букваря, а далі читали церковні книги — Псалтир та Часослов).
- Письмо (вчили виводити літери кирилиці, часто використовуючи замість паперу грифельні дошки, оскільки папір був дорогим).
- Рахунок (базова арифметика для повсякденного життя та торгівлі).
Навчальний рік тривав лише з пізньої осені до ранньої весни (приблизно від свята святого Дмитра до Великодня). Щойно сходив сніг і починалася відлига, навчання припинялося: діти ставали потрібними батькам у полі, на випасі худоби та на полонинах.
За наполяганням єпископа Бачинського у парафіяльних школах навчання велося рідною для селян мовою — місцевим русинським говором, що рятувало край від тотальної мадяризації та онімечення. В одній кімнаті одночасно навчалися діти різного віку — від 6 до 13 років. Дяк займався з кожною групою по черзі.
У 1859 році дяком у селі був Георг Стегура, який навчав уже 53 учнів.
У 1878 році, згідно з церковними даними, дяка Георга Стегуру змінив Георг Мадяр, який навчав 76 учнів.
У 1883 році, за нового священника Георга Ковера, кількість учнів зменшилася з невідомих причин. Важко сказати, чому саме це сталося. Можливо, причиною були демографічні зміни, наслідки епідемій чи інші обставини. Адже в цей самий час, згідно з даними Мукачівської греко-католицької єпархії, зменшилася кількість парафіян і в сусідніх селах: Неліпино — на 91 особу, Сасівка — на 49, Вовчий — на 3, Оса — на 2 особи.
Дяк Георг Мадяр навчав лише 50 учнів. Протягом наступних 17 років, до 1895 року, він передавав свої знання неліпинцям.
Як уже згадувалося, у 1895 році після закінчення учительської семінарії до села був направлений Іван Іванович Добош на посаду півце-вчителя.
У 1901 році він став директором державної народної школи, яка проіснувала до 1944 року. Зі спогадів старожилів відомо, що серед перших учнів були: Печунка Мигаль, Повідайчик Іван, Мазаник Мигаль, Легеза Іван, Клайман Іцик (єврей), Шевера Ганна, Шимончинець Гафія, Шубець Ганна, Шимончик Марія, Абель Георгій М., Либович, Лоскоріх. Дехто з них залишив по собі добру пам’ять серед односельців.
У 1903 році в Неліпині відкрилася господарська школа, яка діяла до 1938 року.
1 лютого 1921 року Івана Добоша призначили інспектором шкіл Свалявського округу, до якого входили села Свалявщини, Воловеччини, Міжгірщини та частково Мукачівщини.
Директори Неліпинської школи:
- 1921–1949 рр. — Антон Ортутай (зять І. І. Добоша).
- 1949–1956 рр. — Георгій Михайлович Абель.
- 1956–1970 рр. — Євген Васильович Карабелиш.
- 1970–1978 рр. — М. М. Павлишенець.
- 1978–1981 рр. — О. Г. Лявинець.
- 1981–1995 рр. — Ю. Ю. Яній.
- 1995–1996 рр. — М. Ю. Плоскіна.
- 1996–2006 рр. — Ю. В. Лоскоріх.
- З 2006 року і до сьогодні — Н. І. Легеза.
Відомі люди, які навчалися в Неліпинській школі
Микола Васильович Грабарь — організатор відомого студентського русинського хору “Відродження”, який у 20–30-х роках ХХ століття був знаний у всьому Підкарпатському краї та Чехословаччині.
Степан Добош — перший ректор Ужгородського університету, племінник Івана Івановича Добоша. Він назавжди залишиться в історії Закарпаття як перший ректор Ужгородського університету та вірний син рідної землі. Народився 8 грудня 1912 року в селі Обава на Мукачівщині в родині півце-вчителя Василя Добоша та Меланії Маринець. Дитячі роки провів у селі Дубино. Початкову освіту здобув у Неліпинській народній школі (1918–1923), після чого вступив до Мукачівської реальної гімназії.
Ілля Левко — знаний шахтар, кавалер ордена “Шахтарська слава”, рекордсмен із видобутку 110 тонн вугілля протягом шестигодинної зміни.
Дмитро Плоскіна — директор Ужгородського механічного заводу.
Ілля Лоскоріх — завідувач відділу партійного контролю Закарпатського обкому.
Віктор Плоскіна — диригент, заслужений артист України.
Ілона Куренна-Берцик — журналістка, перекладачка, письменниця.
Петро Людвігович Бауман — перший заступник начальника ГФУ Міністерства оборони.
А також багато обласних і районних керівників, медиків, журналістів, юристів, учителів, фінансистів, спортсменів та представників інших професій. Усі вони працювали задля добробуту й процвітання країни, у якій жили, прославляючи та захищаючи село, де народилися, навчалися чи працювали.
На жаль, деякі з них уже померли або загинули, захищаючи свою державу від агресора. Проте вони назавжди залишаться гордістю села.
Зараз в Неліпині діє нова школа, яка продовжує та примножує здобутки попередніх поколінь.
Михайло Воронич
Інші статті автора:
- “Музиканти нашого села 70-80-х років”. Михайло Воронич про ВІА Неліпина;
- Чи знаємо ми своє село, або Що таке “Галаштів” у Неліпині?
