Фото: Facebook “Історичне Закарпаття”
Мало хто з сучасних жителів знає, що ще 150 років тому річка Свалявка була значно складнішою екосистемою. Згідно з картою 1865 року, у межах міста річка мала потужне друге русло.
Це розгалуження починалося в районі нинішнього стадіону “Авангард”. Фактично, значна частина нинішнього центру та району Бистрого знаходилася на великому острові. Другий рукав річки огинав територію і повертався до основного річища біля легендарної для старшого покоління локації — пивбару Шолія (поблизу вулиці Бистрянської).
Бистрий на старих поштівках
На знайденій листівці з написом “Čast Bystri — Bystrai részlet” (чеською та угорською мовами) зафіксовано Сваляву періоду Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини. Якщо придивитися уважніше, на фоні будинків чітко видно другий місток.
Це підтверджує, що Свалява була справжнім “містом містків”. Висока кількість водних артерій вимагала розвиненої пішохідної логістики. Сама назва району “Бистрий” (приєднаний до Сваляви у 1888 році) походить від характеру течії, яка в ті часи була значно стрімкішою та повноводнішою.
Фото: Facebook “Історичне Закарпаття”
Чому зникла “друга Свалявка”?
Трансформація річки не була випадковою. На це вплинули два ключові фактори: промисловий бум та залізниця (1887 рік) та радянська урбанізація.
Будівництво колії Мукачево – Стрий вимагало осушення територій. Зайві річкові рукави та болотисті заплави засипали для створення стабільного залізничного насипу.
У середині XX століття, під час будівництва стадіону та розширення промислових зон, русло річки остаточно “впорядкували”, спрямувавши всю воду в один канал. Це допомогло уникнути паводків, але назавжди змінило історичне обличчя міста.
Пам’ять поколінь: від млинів до Шолія
Історично ці рукави річки використовувалися для водяних млинів, які були головними промисловими об’єктами Сваляви. Млинарі платили податки Мукачівському замку, а річка годувала місто рибою.
Сьогодні про “друге русло” нагадує лише специфічний рельєф навколо стадіону та спогади старожилів про пивбар Шолія — місце, яке було символічною точкою зустрічі двох потоків.
Автор: Ігор Калашніков
У коментарі виданню Svaliava.net полянець Ігор Калашников розповів, що матеріал для дослідження історії Закарпаття та, зокрема, Свалявщини йому надають друзі з Чехії, Словаччини, Угорщини. Також коли була створена група “Історичне Закарпаття” у Facebook, до нього зверталися різні люди за допомогою у пошуку родичів, які виїхали за кордон у 1944-45 роках. І автору вдалося їм допомогти. Родичі були знайдені у Міжгірському районі.
Автор додає, що ця стаття — лише початок відновлення історії. Він закликає жителів Свалявщини, у яких збереглися розповіді про старе русло, або світлини Бистрого до того, як він змінився ділитися своїми спогадами.
