За інформацією: Суспільне.
Військовий 128-ї ОГШБр Володимир. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада/Facebook
Володимир — солдат штурмового підрозділу 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Йому 22 роки. У лавах Збройних сил військовий служить вже 4 роки: у 19 років Володимир підписав контракт зі 128 ОГШБр. Мама бійця проживає на Рівненщині.
Історію військового розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
У перші дні повномасштабного вторгнення РФ Володимир зі своїм підрозділом зупиняв російських військових у Запорізькій області. Він вважає ті дні найважчими.
"У росіян була величезна перевага в живій силі й техніці. Було дуже непросто зупинити їх. Я отримав контузію, осколкові поранення й обмороження. Тоді загинув наш комбат. Так важко більше ніколи не було, хоча ми побували на різних напрямках, у різних регіонах, брали участь і в обороні, і в штурмах. Під час визволення Херсонщини наша рота почала штурм на годину раніше, ніж інші підрозділи по лінії фронту. Ми були на вістрі атаки й взяли на себе максимальний вогонь. Біля нас проїхав танк, росіяни засікли його й накрили артою. Кілька бійців отримали важкі контузії й поранення. Їх вивезли, а ми залишилися. Той штурм пройшов вдало", — розповів військовослужбовець.Читати ще
Читати ще “На війні кожен бачить, ким він є насправді”: історія бійця 128-ї Закарпатської бригади Олександра з позивним “Терен”
За словами Володимира, на війні є місце не тільки для серйозних речей. Чимало ситуацій бійці сприймають із гумором.
"Пригадую один кумедний випадок: ми зробили поруч два укріплення, одне для резервного підрозділу, який мали залучити в бою за необхідності. І те укріплення накрили артою. Поруч лягають снаряди, а я біжу й кричу: "Де Кучерявий?". Хтось показує мені каску на землі. "Мені потрібен Кучерявий, а не його каска!". "Та ти розгреби землю!". Падаю на коліна, починаю розгрібати й бачу під каскою обличчя Кучерявого — його присипало з головою десь на 15 сантиметрів. Він був у шоці, але живий-здоровий, навіть контузію не отримав", — пригадує боєць.
Володимир пройшов зону АТО/ООС і понад два роки повномасштабної війни, тому на собі відчуває зміни в тактиці ведення бойових дій.
"Зараз війна зовсім інша, ніж 2 роки тому. Насамперед через тотальне використання дронів. Вони дуже багато змінили. Але на самому передку, як і раніше, залишається піхота. Їй найважче, але без неї ніяк", — сказав військовий.
Читати ще
Читати ще “Людей на передку потрібно заміняти”: історія бійця Олександра з позивним “Хантер”, який служить в ТЦК на Закарпатті
