Будинок культури у Сваляві, 90-ті роки. Фото: Свалявський історичний музей Проголошення Незалежності України: свалявська хронологія подій 24 серпня 1991 року Лілія Антонюк в 23.08.2024 | 13:40
Тридцять три роки тому у Сваляві, як і по всій Україні, відбулася низка значущих подій в історії створення незалежної Української держави.
Заглибитися у події, що відбувалися у Сваляві 24 серпня 1991 року, допомогла директорка Свалявського історичного музею Марія Цанько.
“Проголосивши 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою, Верховна Рада прийняла рішення провести Всеукраїнський референдум на підтвердження Акту про незалежність.
Саме його результатів з нетерпінням чекало наше суспільство, адже від підсумків референдуму залежало міжнародне визнання України як незалежної держави”, — розповідає пані Марія.
За її словами, події, що стрімко розвивалися у країні, знайшли відгук і в серцях свалявців. Люди масово збиралися на акції підтримки біля свалявського Будинку культури.
“Геть КПРС!” — таким був настрій на свалявських вулицях з 25 по 30 серпня 1991 року.
“Ці дні видалися для Сваляви і району дуже насиченими на події суспільно-політичного характеру.
Із повідомлень по телебаченню та радіо люди розуміли, що для Української держави, як і для них самих, розпочинається нова сторінка в історії.
Було трохи млосно, як і перед всім невідомим, але прагнення позбутися “радянщини” рухало свалявців вперед”, — додає керівниця музею.
Опівдні, 25 серпня, перед тоді ще районним Будинком культури відбувся стихійний мітинг з нагоди підписання Акту про незалежність України.
Очолили зібрання голови тодішніх районного осередку Руху Михайло Турок, районного проводу УРП Валентин Панічковський та голова товариства імені Ю. Венеліна-Гуци Станіслав Галушканич.
Вони поздоровили свалявців з цією історичною подією, тим самим взявши на себе місію, яку повинна була виконати місцева влада.
Свалявці були переконані, що проголошення державності України вимагає урочистого відзначення і що вони повинні безпосередньо відчувати власну причетність до цього історичного моменту. Того ж дня на свалявському Будинку культури замайорів жовто-блакитний стяг. “Червоний” зняли і необачно забули про нього.
Опісля мітингу, коли більшість його учасників розійшлися, свалявець Ярослав Гавриляк привселюдно спалив червоний стяг, за що, у понеділок, 26 серпня, його було доставлено у райвідділ міліції та допитано.
Ярослав Васильович, який працював газовиком, розповів, що спалив “прапор союзу” з політичних переконань. 28 серпня дії Гавриляка було кваліфіковано правоохоронцями як хуліганство, його притягнули до адміністративної відповідальності.
29 серпня 1991 року голова міськради М. Міговк скликав позачергове засідання задля обговорення політичних подій в Україні і в Сваляві зокрема. На сесії депутати В. Станкович та М. Якима пропонували засудити дії Ярослава Гавриляка та ініціаторів недільного мітингу. Тоді за народного героя заступився депутат, уповноважений райвідділу внутрішніх справ В. Русин.
Засідання закінчилося підтримкою пропозиції директора ЛЗУ мінвод та депутата Г. С. Мишка про проведення у центрі міста 30 серпня мітингу на підтримку державної незалежності України.
Також наступного дня у райвиконкомі представники установ та організацій Свалявщини зустрілися з головою обласної ради Михайлом Волощуком, де усім стало остаточно зрозумілим їхнє спільне майбутнє в вільній Україні.
Ось так, за словами директорки Свалявського історичного музею Марії Цанько, виборювали суверенність Української держави у Сваляві.
Як не дивно, деякі події політичного минулого Свалявщини знаходять відображення і у сьогоденні.
