За інформацією: Суспільне.
Боєць 128 Закарпатської бригади Роланд. 128 ОГШБр
Роланд — військовослужбовець 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. У червні 2022 року він воював у складі іншого військового підрозділу, потрапив у полон, де пробув рік. Після звільнення мав гарантоване законом право залишити службу в армії й вільно виїжджати з країни. Проте після реабілітації повернувся в ЗСУ.
Історію бійця розповіли на Facebook-сторінці 128 бригади.
Нині Роланд служить у самохідному артилерійському дивізіоні 128 Закарпатської бригади. Йому 25 років. Згадує перші місяці повномасштабного вторгнення:
"Влітку 2022-го нашу військову частину направили на Луганщину. Ми стояли на стику з сусідньою бригадою й мали запобігти оточенню. Я чергував на спостережному пункті (СП), потім пішов із напарником відпочити. Прокинувся від гучних і близьких вибухів. Знову вирушив на СП, але отримав наказ пройти в сусідню посадку, дочекатися БМП, поміняти механіка й вивезти машину з хлопцями в безпечне місце. Як виявилося, посадка вже кишіла росіянами, я вийшов на них впритул. У мене зразу відібрали зброю, зв’язали руку".
Роланд зізнається, що в перші хвилини перебував у ступорі. Як військовий він допускав, що може загинути чи отримати важке поранення, однак полон навіть теоретично не уявляв.
"Далі нас повели через село в їхній штаб, і дорогою я побачив "беху", яку мав зустріти в посадці. Вона горіла, не доїхала до повороту в поле кілька десятків метрів", — розповідає боєць.
Роланда направили у виправну колонію на окупованій частині Луганщини:
"Графік такий — зранку встаєш, снідаєш, шикуєшся на перевірку. Далі частину полонених відправляли на роботу на території колонії (швейне виробництво, якісь станки). Годували погано, особливо спочатку. Часто давали пусту варену капусту, у нас навіть свиней краще годують. Охорона з місцевих, луганців. Вони по-різному до нас ставилися. Дехто не чіпав, навіть сигаретою міг пригостити, а хтось бив просто так — "для профілактики". Загальне правило таке: нас били набагато активніше, як тільки росіянам добре наваляють на фронті".
Батьки Роланда знали, де він, бо росіяни поширили в соцмережах кілька відео: одне зняте в момент полону, друге, разом з іншими полоненими, — вже з колонії. Загалом боєць пробув у полоні майже рік — до червня 2023-го. Після звільнення він пройшов реабілітацію в санаторії, певний час відпочивав дома, а потім вирішив повернутися до ЗСУ й підписав контракт зі 128 окремою гірсько-штурмовою Закарпатською бригадою.
"Мої рідні негативно сприйняли те, що я знову пішов на війну. Але я доросла людина і це моє рішення", — каже військовий.
Боєць зізнається, що полон його змінив:
"Я однаково змінився. Нормального сну, як раніше, взагалі немає. Зате став терплячішим, там навчився – треба було терпіти, чекати й надіятися. На перших порах після звільнення постійно снилася війна. Колонія, до речі, взагалі не сниться… І ще в мене змінилося ставлення до росіян. На початку повномасштабного, коли я бачив, що вони витворяли на Київщині, була ненависть. А тепер з’явилося презирство".
