За інформацією: Суспільне.
Військовослужбовець 128-ї ОГШБр Валерій. Ярослав Галас/Facebook
Валерій — військовослужбовець штурмового підрозділу 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік родом з Харкова, йому 26 років. У 128-й ОГШБр він менше пів року. У грудні 2023 року після мобілізації боєць пройшов підготовку й потрапив у штурмовий підрозділ.
До повномасштабного вторгнення РФ Валерій працював у сфері ІТ у Харкові, а зараз працює з "СПГСтанковий протитанковий гранатомет.". На початку 2024 року військовий мав декілька серйозних бойових виходів на найгарячішому напрямку — у Роботиному Запорізької області.
Історію військового розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
Разом із побратимами боєць не тільки виконав бойове завдання, але і взяв російських полонених.
"Для всієї нашої групи це був перший бойовий вихід. Наші позиції знаходилися в посадці на околиці Роботиного, до літа 2023 року тут стояли росіяни. Ми зайняли їхній бліндаж, до речі, дуже добре збудований. Наша задача — спостерігати за російськими військовими й у випадку штурму зупинити їх. Я стояв на спостережному пункті попереду наших позицій десь за 50 метрів, а росіяни знаходилися в цій же посадці метрів за 400. За 200 метрів починалася сіра зона, там лежали тіла їхніх загиблих. Ми принесли з собою достатньо боєкомплектів, також мали запас від попередньої групи, в тому числі трофейні "РГШ-1Російські реактивні штурмові гранати з термобаричним зарядом.". Наша група чергувала на точці від 2 до 4 днів, потім виходила в Роботине, щоб хоч трохи відпочити в погребі чи підвалі, й поверталася назад. На позиції реально було поспати хіба 2 години на добу через безперервний російський вогонь і нервову напругу", — розповів Валерій.
Росіяни постійно намагалися прорватися у Роботине. Один із їхніх штурмів почався вночі прямо на позиції, які займав Валерій із товаришами.
"Аеророзвідка вчасно виявила штурмову групу, яка рушила на нас на двох "коробочках" (БТР і БМП) і піхотою на броні — всього 22 штурмовики. Нам дали наказ відійти, і як тільки росіяни доїхали до наших позицій, їх накрили артилерією. Одну "коробочку" знищили, інша зуміла втекти, половину піхотинців перевели в "200", інші — розсіялися й залягли на місцевості", — сказав військовий.
Читати ще
Читати ще “Йде війна, тому я мушу бути тут”: історія військовослужбовця 128-ї Закарпатської бригади Руслана
Як тільки зійшло сонце, бійцям дали завдання перевірити наслідки невдалого російського штурму.
"Ми висунулися й почали оглядати місцевість. На одному з бліндажів поблизу нашої позиції висіла ковдра, якої не було. Підійшли й крикнули російською, чи є там хтось. У відповідь була тиша, хоча ми розуміли, що там ховаються росіяни. Трохи відійшли й кинули біля бліндажа гранату. Там ховалися п’ятеро росіян, проте вийшли тільки четверо, один відмовився. Він сам зробив свій вибір і перетворився в "200". Ми наказали росіянам зняти броню і вклали їх на землю. Вони були дуже перелякані й питали, чи ми їх розстріляємо. Жодного сенсу розстрілювати їх не було — вони склали зброю й не рипалися. Ми вирушили в тил і тут нас наздогнали кілька російських FPV-дронів. Оператори бачили, що ведемо їхніх полонених, але все одно атакували. Один із дронів влетів прямо в нашу групу й вибухнув: загинув один із полонених і наш боєць. Ми забрали тіло товариша, а полонених передали в тиловий підрозділ", — розповів Валерій.
Наприкінці бойового виходу, коли на позиції заходила інша група, військовослужбовець отримав контузію: почався артобстріл і один зі снарядів вибухнув поруч. Однак боєць швидко відновився й повернувся в підрозділ.
"Я усвідомлюю, що таке служити в штурмовій роті, наскільки це небезпечно. Але все одно вважаю, що мені пощастило. Я потрапив у підрозділ, де нормальні командири, котрі піклуються про життя своїх бійців. Коли ми не на бойових позиціях, то постійно тренуємося й це дає величезний результат на полі бою. А ще тут чудові товариші. Я можу розраховувати на кожного з них і кожен може розраховувати на мене", — підсумував боєць.
Читати ще
Читати ще “Піхоті на війні найважче, але без неї ніяк”: історія військового 128-ї Закарпатської бригади Володимира
