За інформацією: Суспільне.
Кухарка артилерійського підрозділу в 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді Тетяна. Фото: 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада/Facebook
Тетяна — кухарка артилерійського підрозділу в 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Раніше жінка працювала на залізниці: була черговою по станції на Кіровоградщині й отримувала хорошу зарплатню. Проте згодом вирішила, що має піти в ЗСУ.
Історію Тетяни розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
За словами жінки, до лав Збройних сил Україна вона потрапила випадково.
"Якось зайшла у справах у військкомат, і там спитали, чи не хочу в ЗСУ. "Для чого я там потрібна, чим буду займатися?", — перепитую. "В армії потрібні й жінки, є багато різних посад. Ви подумайте", — відповідають. Я повернулася додому, подумала й через три дні була в навчальному центрі ЗСУ в Старичах. Потім підписала контракт зі 128-ю ОГШБр і не шкодую жодної секунди про своє рішення", — каже Тетяна.
Оскільки перша освіти у жінки кулінарна, то вона служить кухарем. Пройшла кілька ротацій у зоні АТО-ООС, а з початку повномасштабного вторгнення постійно зі своїм підрозділом знаходиться у зоні бойових дій. Спершу була у взводі забезпечення, який знаходиться трохи на віддалі від передової, а потім попросилася ближче до лінії фронту й зараз працює в населеному пункті, який час від часу обстрілює російська ствольна артилерія.
"Я хотіла бути ближче до хлопців, щоб постійно годувати їх гарячою їжею. Працюю на кухні одна. У моєму підрозділі близько 50 бійців. Щоб приготувати достатньо їжі, щодня я встаю о 3-й ранку, а о 6-й, поки надворі сіро й можна більш-менш безпечно доїхати до бойових позиції, гарячу їжу в термостійких контейнерах розвозять по точках. Заїхати туди можна тільки раз на добу, тому везуть одразу сніданок, обід і вечерю. Хлопці за потреби розігрівають готову їжу на газових пальниках, воно все свіже, сьогоднішнє", — розповіла військова.
Щодня увечері Тетяна робить заготовки — чистить картоплю, готує інгредієнти для салатів тощо, щоб із 3-ї ранку встигнути приготувати кілька свіжих страв. При цьому меню для бійців завжди різноманітне.
Читати ще
Читати ще “Один із ворожих снарядів вибухнув за 30 метрів”. Історія військового 128-ї Закарпатської бригади Миколи"У мене щодня або котлети, або відбивні, або гречаники. Готую також запечені курячі стегенця, сирну запіканку, млинці з м’ясом чи джемом, пиріжки з картоплею, капустою, м’ясним фаршем, чебуреки, біляші. Щодня салати зі свіжих чи квашених овочів. На перше — борщ або боґрач. Хлопці із Закарпаття передають для боґрачу спеціальні інгредієнти, які їм присилають з Угорщини. Вони дуже люблять цю страву. Якщо в когось день народження, то я спечу торт, і не один. На новий рік для кожного бійця зробила десертне желе з чотирьох шарів, а на минулий Великдень розмалювала сто писанок", — ділиться жінка.
Вільного часу у Тетяни практично немає, і хлопці дуже цінують її старання: дарують шоколадки та інші солодощі. Проте для жінки достатньо простої подяки й того, що бійці мають здорову їжу.
Військова підсумовує: "У нас ніхто не скаржиться на гастрит чи виразку. А це, я вважаю, вже великий плюс. Хлопці й так у постійних стресах на бойових позиціях, то принаймні не набивають шлунок консервами й сухпаями, а мають збалансовану їжу, зроблену по-домашньому".Читати ще
Читати ще “Я воюю насамперед за своїх синів, за їхнє майбутнє”. Історія військового 128 Закарпатської бригади Ігоря
