Павло Гудачок. Фото: Svaliava.net “Страва — це не просто інгредієнти, це емоції та душа, яку ти в неї вкладаєш”, — шеф-кухар з Голубиного про участь у “МастерШефі” 22.10.2026 ● 13:11
Кулінарний шлях Павла Гудачка розпочався з бабусиного сегединського задовго до участі у програмі.
Ми поспілкувалися з 27-річним шеф-кухарем Павлом із села Голубине, який пройшов шлях від першої роботи за 100 гривень на день до топ-35 кулінарного шоу “МастерШеф”.
Розмовляємо про його перші страви на кухні, суворий відбір перед Ектором Хіменесом-Браво і Володимиром Ярославським, бабусині кулінарні таємниці та уміння приготувати авторський Наполеон за 40 хвилин.
— Павле, Вам 27 років, а досвід роботи — понад десять. З чого взагалі зародилася ця пристрасть до кулінарії?
— Я завжди змалечку спостерігав як готує моя бабуся Магдалина Лакатош. Її сегединський був найсмачнішим, який я коли-небудь куштував. Вона робила його особливо, по-своєму. Здавалося б, звичайнісінька кисла капуста, сметана, м’ясо… Але бабуся уміла приготувати його неповторно. Мені завжди любилися її страви. Мабуть, це і сформувало у мене поклик до кулінарії.
Сегединський від Павла Гудачка на “МастерШефі” Фото: телеканал “СТБ”
— Коли Ви самотужки почали заробляти собі на життя?
— Ще під час навчання в коледжі. Спочатку був і офіціантом, і барменом, заробляв непогані гроші. Але в якийсь момент зрозумів: “Я ж навчаюся на кухаря! Чим швидше піду на кухню, тим швидше здобуду реальний досвід”.
Фото: Павло Гудачок
Пішов у ресторан у Поляні працювати до крутого шефа, який повернувся з Києва. Мені “поставили” зарплату — 100 гривень на день. Це були копійки навіть на той час, бо, приміром, щоб купити один нормальний кітель, треба було працювати тиждень! Але я вставав о 5 ранку й біг на роботу, бо прагнув учитися. Досвід для мене був важливішим за гроші.
— У ресторані “Арена” Ви готуєте авторський борщ з вишнею, про який ходять легенди. У чому його секрет?
— Цей борщ варю на насиченому телячому бульйоні, додаю туди буряковий фреш, вишневий сік та копчену грушу. Це дає неймовірний баланс поєднання кислого з солодким, а груша додає легкого аромату диму. Подають його з духмяними пампушками, які теж готую власноруч.
Фото: Павло Гудачок
Гості це дуже цінують. Буває, приїжджають люди, які відпочивали минулого сезону, підходять на рецепцію і питають: “А шеф не змінився?” Коли чують, що ні, то відповідають: “О, супер, тоді ми спокійні!” Це дуже приємно.
— Звідки виникло бажання взяти участь у національному шоу “МастерШеф”?
— Відчував у собі сили спробувати щось нове і отримати безцінний досвід. Це як пірнути в океан, знаючи, що ти вже непогано плаваєш.
Авторські страви Павла Гудачка Фото: Павло Гудачок
— Що Ви вирішили приготували суддям у першому турі?
— Я хотів показати на усю країну страви нашого рідного Закарпаття. Спершу приготував кульки з баноша у фритюрі з начинкою з бринзи і нашого закарпатського шовдаря з грибним соусом.
Ектору та Ярославському страва дуже сподобалася! Щоправда, із Алексом Якутовим вийшла невеличка суперечка щодо шовдаря — він сказав, що був на Закарпатті й знає, яким той має бути. А я йому пояснював, що у кожному селі й у кожної ґаздині шовдарь готують по-різному! (Сміється, — авт.).
— А де Ви узяли його у Києві?
— Я трохи схитрував і передбачив ситуацію. Адже за умовами програми ми мали 30 хвилин на закупівлю продуктів для приготування страв у одному з найбільших супермаркетів столиці. Я розумів, що нашого шовдаря там точно не буде. Тому привіз його із собою і перебив чек.
— Розкажіть про залаштунки участі у кулінарному проєкті. Яка була обстановка у столиці?
— Наприкінці січня пройшов онлайн-інтерв’ю, кастинг, у травні поїхав до Києва. До речі, тоді сталася моторошна історія з житлом. Знайомий по проєкту порадив мені змінити заброньовану квартиру. Я переїхав, гроші мені не повернули, а вранці дізнався, що у той будинок, де я мав жити спочатку, прилетіла ракета… Це був момент, коли розумієш, що через людей з нами говорить Бог.
— Як Ви пройшли другий відбірковий тур у шоу?
— У другому турі нам дали завдання приготувати страву із двох українських продуктів на вибір. Я обрав капусту. Вирішив приготувати інтерпретацію нашого традиційного сегединського — квашеної тушкованої капусти з кмином, рецепт якого пам’ятаю ще від бабусі Магдалини.
Фото: Павло Гудачок
Щоб страва була сучасною, до квашеної капусти я додав кранчипси з бекону та картопляну кнелю з козячим сиром. Але Алексу Якутову страва здалася занадто жирною — він сказав, що було забагато олії та сметани, і що він очікував більшого. Іншим суддям сподобалося, але у результаті я не пройшов далі. Склав фартух і поїхав додому.
— Потрапити у топ-35 із тисячі претендентів — це вже перемога. Розкажіть про непередбачувані ситуації на кухні. Бували якісь смішні чи курйозні моменти на початку кар’єри?
— Кулінарія — це завжди екстрим. Коли я ще працював на попередній роботі, ми готували для великої вечірки на вулиці. Я відповідав за десерти і приготував величезний торт “Наполеон”. Було літо, сезон свіжої малини. Я вирішив зробити заварний крем і закинув туди свіжу малину, все збив, перемастив і поставив у холодильник.
Фото: Павло Гудачок
Восьма вечора, гості вже починають замовляти десерти. Я дістаю торт, ріжу, пробую — а він просто скис за кілька годин через свіжу непроварену малину! Це був повний провал!
— І як Ви “викрутилися” із цієї ситуації?
— На паніку часу не було. Я за пів години зробив нові коржі, ми швидко зварили новий крем і подали десерт як “розібраний Наполеон”. Хрусткі шматочки коржа, ніжний крем і свіжі ягоди зверху… Гості були у захваті, вийшло навіть краще, ніж я задумав на початку. Це був мій перший серйозний урок на кухні: шеф-кухар повинен вміти знаходити вихід із будь-якої ситуації за секунди.
— Хто готує у Вас удома і яка Ваша улюблена страва?
— Моя дружина, вона працює у готельній сфері. Вдома найчастіше готує вона, бо після зміни на роботі мені самому рідко хочеться ставати до плити. Моя найулюбленіша страва вдома — її прості, але дуже смачні домашні пельмені.
— Які висновки Ви зробили після досвіду участі у “МастерШефі”?
— Я зрозумів головне — зараз кухарю недостатньо просто смачно готувати за зачиненими дверима. Потрібно показувати себе, розвивати блог, ділитися історією, розкривати традиції свого краю. Страва — це не просто інгредієнти, це емоції та душа, яку ти в неї вкладаєш.
Читайте також: “Йога — це один із шляхів повернутися до себе”: щира розмова з інструкторкою Наталією Лубенець.
