1372 «У Сваляві всі тебе знають — тому й підтримують», — історія репера Михайла Цанька
Михайло Цанько – репер зі Сваляви, який будує свою творчість не всупереч місту, а завдяки йому. У його треках – діалект, знайомий кожному місцевому, історії з юності та емоції, які не потребують штучного пафосу. Він не виступає на великих сценах і не прагне шоу-бізнесу, зате говорить відверто, просто і влучно. Його реп – це звучання малої батьківщини, яке не сплутаєш ні з чим.
У цій розмові – про те, як почати з FL Studio без жодного продюсера, чому лінощі небезпечніші за відсутність сцени і як закарпатський діалект може змусити усміхнутись навіть у найсерйознішому треку.
– Михайле, розкажи як Свалява вплинула на твоє звучання та тексти?
– Я народився в Сваляві і все життя тут прожив. Напевно, із заплющеними очима можу пройти містом і згадати тисячу історій про кожне місце. Перший трек на закарпатському діалекті я написав заради розваги – це був «На вуглі у Гратіса». Там і 400-річний дуб, і «стометрівка», і парк, і клуб «Європа». Згодом познайомився з місцевими, які теж робили музику – ми почали записувати треки разом. Найбільше, що мені дала Свалява – це наш діалект. Він звучить несподівано агресивно й природно. А ще – безліч історій, які варто розповісти.
– Пам’ятаєш момент, коли вирішив: «Я буду репером»?
– Все почалося з FL Studio. Спочатку писав біти ночами. Потім почав накладати тексти. Після першого запису, хай і неідеального, відчув, що знайшов себе. Мені почала подобатись моя музика більше, ніж те, що я слухав. У 2017 році, коли мені було 22, я записав перший повноцінний трек. Зараз мені 29.
– Яка найбільша перешкода стояла перед тобою як перед репером з невеликого міста?
– Лінощі. Це головна причина, чому багато треків залишалися недоробленими. Зараз я по крихтах збираю ті старі ідеї. А технічно – можливості є: я вчився на YouTube, зібрав студію за копійки, з другом зняв чотири кліпи безкоштовно. Все залежить тільки від бажання. Лінивий шукає виправдання, мотивований – можливість.
– Чи були локальні кумири, які тебе надихнули?
– У шкільні роки почув трек про Сваляву від якогось «DMD» – це вразило. Але справжній поштовх дала любов до музики, яку прищепив мій батько. Я вирішив: стану першим, хто серйозно займеться репом у Сваляві.
– Розкажи про свій перший виступ.
– Публічних виступів не було. Лише одного разу в клубі «Європа» діджей поставив мій трек «Одноразові стакани» і озвучив мене як виконавця. Публіка сприйняла гаряче. Але вся моя діяльність – в онлайні.
– Який меседж у твоїх треках?
– Коли пишу українською – це переважно про нерозділене кохання чи соціальні теми. Наприклад, трек «Ідоли» — про сучасний реп як суцільний плагіат. А на закарпатському діалекті – це завжди історія з гумором, яка легко сприймається. Мій меседж — «закарпатський діалект навіть у репі звучить круто».
– Чим відрізняється закарпатський слухач від київського чи львівського?
– Закарпатці розуміють текст, інші області – не завжди. Але головне – підтримка. Люди бачать, що ти свій, і вболівають. Коли ми знімали кліп, отримав десятки повідомлень підтримки. Це як велика родина.
– Як ставишся до мейнстримного українського репу? Можливо маєш свій ТОП?
– Якщо чесно, в топ я б поставив тих, про кого більшість навіть не чула. Реп – це про талант, а не шоу. Сучасна сцена часто виглядає, як клоунада. Але є винятки: львівські «Глава 94» і «Кашляючий Ед». Якби був шанс записати фіт – тільки з ними.
– Уяви, що ти вже записав платиновий альбом. Ти залишаєтьсяш у Сваляві чи переїжджаєш?
– Залишаюся. Для мене важливе душевне здоров’я. Атмосфера рідного міста, друзі, які так само горять музикою — це головне. Жоден мегаполіс не замінить вечірки з тими, з ким ти виріс. Для мене ідеально – мати успіх і жити в місці, яке тебе сформувало.
