Оксана Очкурова
За три роки повномасштабної війни чи не кожен житель Сваляви вже, мабуть, чув про громадську організацію “Дієва громада”, яка релокувалася на Закарпаття з Луганщини.
Діяльність, яку розгорнула громадська організація у межах Свалявської та прилеглих громад, виходить за межі загальноприйнятих стереотипів.
За понад три роки роботи вони не тільки самі “підвелися на ноги”, а й допомогли більш ніж семи тисячам людей, які переїхали на Закарпаття, втікаючи від війни.
Про це видання Svaliava.net поспілкувалося з головою та засновницею ГО “Центр спільного розвитку “Дієва громада” Оксаною Очкуровою, яка, до слова, у серпні 2022 року була нагороджена відзнакою Президента України “За оборону України”.
— Пані Оксано, хочеться дізнатися конкретніше про діяльність вашої громадської організації у Сваляві протягом трьох років. Які проєкти втілили? Скільком особам допомогли?
— Після вимушеного переїзду до Сваляви у березні 2022 року наша організація знову почала надавати гуманітарну допомогу, оскільки це одна з нагальних потреб людей, які покинули свої будинки, тікаючи від війни.
В перші місяці повномасштабного вторгнення ми перевозили гуманітарні вантажі із Закарпаття на територію Луганської, Донецької, Харківської областей, таким чином була доставлена 21 тонна гуманітарної допомоги для людей похилого віку, людей з інвалідністю, маломобільних людей, сімей з дітьми.
В той час ми змогли вивезти за межі Луганщини близько 200 осіб, в тому числі маломобільних людей.
До повномасштабного вторгнення на Луганщині ми реалізовували переважно культурні, освітні ініціативи та проєкти регіонального розвитку. Але війна змінила пріоритети. Ми побачили, наскільки гостро постала потреба в базовій підтримці — їжі, засобах гігієни, одязі. І хоча кількість запитів значно перевищує наші можливості, ми робимо все, що в наших силах.
Свою діяльність у Сваляві Оксана Очкурова розпочала з відкриття гуманітарного хабу та зосередилася на підтримці ВПО з Луганської області. Разом із тим активістка не залишає без уваги і переселенців з інших областей.
Сьогодні на обліку організації перебуває 1030 родин. У гуманітарному хабі регулярно обслуговують 597 дорослих та 360 дітей із числа ВПО.
— Якщо підрахувати усю допомогу за три роки, скільки це в цифрах?
— Тільки в перші місяці війни ми змогли перевезти із Закарпаття близько 10 тисяч продуктових наборів з нашими волонтерами в регіони на лінії розмежування.
За увесь час роботи для ВПО було видано та відправлено поштою 7350 продуктових наборів та засобів особистої гігієни, також родини отримали ковдри та постільну білизну, ліки, одяг, буржуйки, обігрівачі та інші електроприлади.
У 2023 році на базі гуманітарного хабу за підтримки проєкту “Відкриті двері. Розширення доступу до соціальних послуг” за фінансування GIZ “Дієва громада” створила Центр підтримки сім’ї.
В Центрі працюють переважно жінки ВПО, які до того зверталися до хабу за допомогою, а сьогодні соціальні послуги надають іншим переселенцям та місцевим. Місцеві, до речі, теж активно відвідують Центр підтримки сім’ї на Чорновола, 3.
За період роботи ГО “Центр спільного розвитку “Дієва громада” у Сваляві провели близько 250 заходів — тренінги, екскурсії, ярмарки, діалоги, батли тощо, — які відвідали більше 5тисяч осіб.
У рамках меморандуму про співпрацю з БФ СОС “Дитячі містечка” в Центрі працює дитячий простір “Kinder hub”, на базі якого постійно проводимо майстеркласи для дітей, курси “Англійська для дітей”, “Логоритміка” та “Швидкочитання”.
Особливо малеча любить відвідувати свята та розважально-ігрові програми до Дня захисту дітей та Дня Святого Миколая. За період роботи дитячого простору “Kinder hub” ігрову кімнату відвідало близько двох тисяч дітей.
Знаю по собі, як складно влаштуватися на новому місці, особливо двічі переселеним, а таких сімей, на жаль, багато.
До початку війни — у 2014 році — працювала у Палаці культури в Кадіївці, проводила різні заходи, вечори відпочинку, влаштовувала міські фестивалі. Після подій 14-го року ми із сім’єю були змушені виїхати з окупованої території у Старобільськ, що на Луганщині.
На той момент я була у декретній відпустці з третім сином, відтоді і почала активно займатися волонтерською діяльністю.
— Звідки беруться натхнення та сили робити те, що Ви робите?
— Перш за все — це віра у перемогу. Гріє душу подяка від дорослих, коли бачиш усміхнені обличчя дітей. Допомагаю тому, що інакше не можу. Навіть у найтемніші дні війни відчуваю в собі внутрішній обов’язок — бути поруч з людьми, підтримувати, тримати ланцюг єдності, який зв’язує нас усіх.
Громадська діяльність — це частина життя, де кожне добре слово, кожен пакет з продуктами чи дитячою іграшкою стає маленьким кроком до відновлення гідності, надії та довіри.
І ще сили дають люди поруч — команда, волонтери, партнери. Ми різні, але нас об’єднує спільне: бажання не здаватися й будувати майбутнє, навіть коли навколо все зруйновано.
— Пані Оксано, скільки грантових проєктів загалом вдалося реалізувати ГО “Дієва громада” у Сваляві?
— Загалом більше шістдесяти, шістнадцять з них наша громадська організація реалізовувала у Сваляві. Серед відомих — проєкт “Жіноча сила в єдності”, де разом з місцевими жінки ВПО провели низку об’єднавчих заходів у Сваляві, такі як “Батл кулінарних традицій”, “Батл пасхальних традицій” та інші заходи, покликані об’єднати Захід та Схід України.
З письменником Мирославом Дочинцем
Свалявці також пам’ятають артрезиденцію “Аура міста”, де створювався рекреаційний простір для митців з прифронтових територій. Їх картини були продані на благодійному аукціоні, а вторговані кошти надіслали на підтримку ЗСУ.
Однією із задач нашої організації є надання допомоги в опануванні ВПО нових професій, проведення навчальних курсів, які теж реалізовувалися в рамках грантових проєктів.
— Особисто мене вразила цифра — 2 мільйони гривень, — які ГО ЦСР “Дієва громада” спрямувала на допомогу ЗСУ. Розкажіть про це докладніше.
— Так, з початку повномасштабного вторгнення ми придбали захисникам чотири автомобілі, РЕБи, квадрокоптери, бронежилети, рації та багато інших потрібних речей.
Ми, як ніхто, розуміємо ціну власної землі та свободи. Тому вважаю своїм обов’язком і надалі усіляко підтримувати тих, хто нас захищає.
Ця підтримка стала можливою завдяки зусиллям кожного небайдужого громадянина, який донатить на ЗСУ, а також тісній співпраці з командою Старобільської районної державної адміністрації.
Разом ми не лише організовуємо збір коштів і закупівлю необхідного обладнання для фронту, а й координуємо передачу допомоги безпосередньо до підрозділів, серед яких прикордонний загін “Помста” та екіпаж патрульного катера “Старобільськ”. Це наш спільний внесок у майбутню перемогу. Ми віримо в Україну. Ми віримо в силу спільноти, в силу любові до рідної землі та в силу дії, яка змінює життя.
Кожен наш проєкт, кожна передана посилка, кожне заняття чи розмова в хабі — це крок до перемоги, до відновлення, до нового життя. Щиро дякуємо Свалявській громаді за тепло, підтримку й відкриті серця. Тут ми знайшли не лише прихисток, а й друзів, які стали частиною великої справи допомоги й взаємопідтримки.
Разом — ми сильні. Разом — ми зможемо все.
Всі фото — від Оксани Очкурової
