У цетрі світлини – Вікторія Туряниця. Ольга Ніколенко – справа. Зліва – Лідія Мацевко-Бекерська. Фото: Вікторія Туряниця
Свалявська педагогиня працює у сфері освіти понад сорок років, любить свою роботу та у складі колективу науковців створює цікаві новітні підручники для українських школярів.
“Незабаром, 26 лютого, розпочнеться важливий період для нашої освіти — вибір українським учительством підручників для 4-х і 9-х, а з окремих предметів — для 6-х та 7-х класів Нової української школи. Цю можливість як одну з важливих ознак демократичних процесів у нашій освіті педагогічна спільнота отримала в межах реформування освітньої галузі”, — каже пані Вікторія.
Фото: Вікторія Туряниця
— Чи пам’ятаєте Ви момент, коли отримали пропозицію стати співавторкою першого підручника?
— Я отримала пропозицію працювати над підручником для 8 класу на початку 2015 року. Як пояснила мені тоді Ольга Миколаївна Ніколенко, після знайомства з кращими українськими вчителями зарубіжної літератури на фаховому конкурсі в Одесі, в неї виникла ідея залучити до творення підручників учителів-практиків, щоб зробити головну шкільну книжку ближчою й більш зрозумілою для учнівства та більш помічною для вчительства.
Сказати, що я була ошелешена пропозицією про співпрацю, — це не сказати нічого. У пам’яті відразу зринули слова кропивничанки, з якою у подальші роки нас поєднувала чудова співпраця й товариські стосунки, справжньої фахівчині своєї справи, представниці журі вельмишановної Ольги Олександрівни Гузь на закритті в одеському Будинку вчителя, звернуті до нас: “Конкурс завершився, але після нього все тільки починається”.
Фото: Вікторія Туряниця
Не приховую, тоді поставилася до них скептично, про що пізніше зізналася їх авторці. Насправді ж слова стали пророчими: саме після конкурсу в моєму житті розпочався один із найбільш яскравих, цікавих, активних і напружених життєвих етапів.
Першим у співавторстві з Ольгою Ніколенко 2016 року став підручник зарубіжної літератури для 8 класу, створений паралельно з підручником науковців. Він здобув гарний рейтинг. Далі поступово сформувався один спільний авторський колектив науковців і вчителів-практиків під керівництвом Ольги Миколаївни. За час моєї роботи в його доробку — шкільні підручники із зарубіжної літератури різних років за рівнем стандарту для учнів і учениць 5-х — 11-х класів, за профільним рівнем для учнів і учениць 10-х — 11-х класів, хрестоматії до підручників для старшої школи, де містяться тексти художніх творів або їхні уривки за програмою.
Фото: Вікторія Туряниця
— Пані Вікторіє, думаю, читачу буде цікаво більше дізнатися про Ваше знайомство з Ольгою Миколаївною Ніколенко та те, яку роль у Вашому житті відіграв конкурс “Учитель року“.
— Моє знайомство з Ольгою Миколаївною відбулося 2014 року в Одесі — на IV Всеукраїнському етапі конкурсу професійної майстерності “Учитель року”. Ольга Миколаївна була головою журі конкурсу, а я мала честь представляти Закарпаття.
Була така цікава сторінка в моєму педагогічному житті — вирішила випробувати свої сили й перевірити вчительську майстерність, хоча тоді вже директорувала. Але директорство — це про посаду, а вчителювання — про поклик і стан душі. Ще однією причиною моєї участі в цьому випробуванні стало те, що в попередньому такому конкурсі на той час уже брала участь моя колега, вчителька зарубіжної літератури нашої гімназії, тож прийшла моя черга. От і мала такий цікавий досвід, та й недаремно! Увійшла тоді до складу лауреатів, виборовши третє місце.
Фото: Вікторія Туряниця
Після конкурсу й розпочалася співпраця Ольги Миколаївни Ніколенко з багатьма учасниками цих фахових випробувань, найкращими на той час учителями зарубіжної літератури України. Тож Полтава і Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, де Ольга Миколаївна очолює кафедру світової літератури, стали для нас центром професійного зростання, обміну досвідом, участі у всеукраїнських та міжнародних конференціях і цікавих справах та проєктах. Багатьом із нас наставниця дала шлях у науку, мотивуючи до подальшого навчання в аспірантурі й захисту наукових робіт та здобуття вченого ступеня, до участі в створенні підручників і посібників із предмету та електронного контенту до них.
— Як Ви зустріли впровадження НУШ та які унікальні розробки представив Ваш колектив українській шкільній спільноті?
— 2020 року до “основної школи” зайшла Нова українська школа, і разом із нею багато нового, зокрема Державний стандарт, до активного обговорення й унесення змін до проєкту якого я з багатьма колегами потужно долучилася. І ми таки добилися, щоб у цьому важливому документі вчителям залишили право на вибір викладання окремих предметів чи інтегрованих курсів. Разом із ним прийшли й нові модельні програми, а отже й підручники.
З великою цікавістю ми з колегами прийняли цей виклик, адже змінилися й вимоги до навчальної книжки. Пишаюся, що ми представили достойні доробки, які відразу ж здобули симпатії наших колег-практиків: нову Модельну програму з зарубіжної літератури “Школа радості”. І це були не лише нові підручники за нею, а цілий навчально-методичний комплекс: підручник, електронний додаток, робочі зошити для учнівства, методичні розробки для вчительства (сітка розподілу годин, навчальна програма, календарно-тематичне планування), які ми влучно назвали “Вересневими портфелями”. Тож не тільки наше учнівство, але й учительство щороку до школи йде підготовленим.
Пишаюся цим оригінальним винаходом нашого авторського колективу! Адже вперше в історії української освіти ми розробили й надали у вільний доступ цифровий контент до підручника — електронну платформу “Друзі Полліанни” (5 клас), а потім — “Емма” (6 клас), “Плейтен” (7 клас), “Джонатан” (8 клас). Вони містять комірки: “Електронна версія підручника”, “Електронна хрестоматія”, “Аудіохрестоматія”, “Відеохрестоматія”, “Мультимедійні презентації”, “Експрес-уроки”, “Ігри”, “Інтерактивні вправи”, “Перевірте себе” з розробленими матеріалами до кожної теми.
Фото: Вікторія Туряниця
На платформи можна перейти прямо зі сторінок наших підручників за QR-кодами. Це теж винахід авторського колективу Ольги Ніколенко і неабияка підстава для гордості. Зараз за нашим прикладом авторські колективи мають розробити електронний додаток і представити на конкурс разом із підручником.
Ураховуючи вимоги часу, паралельно ми розробили й запропонували вчительству Модельну програму інтегрованого курсу літератур (української та зарубіжної) “Червона рута” й навчально-методичний комплекс до неї з такою ж назвою, що є у вільному доступі абсолютно безкоштовно, як і решта наших платформ.
— Окрім створення підручників, колектив активно працює в методичних та онлайн-проєктах. Розкажіть про цей досвід.
— Поряд із “підручникотворчістю” ми здійснюємо активний обмін досвідом із українським учительством. Це надзвичайно потрібна й цікава справа, адже наші колеги-практики дають потужний зворотний зв’язок, а ми прагнемо не залишати без уваги їхні побажання й зауваження.
Раніше це були “живі” зустрічі, лекції, семінари, “круглі столи” з учительством на базі обласних інститутів післядипломної фахової підготовки, на які ми з Ольгою Миколаївною з великим задоволенням відгукувалися. Зараз усе це, на жаль, відбувається у дистанційному форматі через екрани моніторів.
Одним із моїх улюблених видів спілкування з учительством були всеукраїнські тематичні вебінари, яких провела чимало. Справжньою школою майстерності стала моя робота методисткою у освітянському проєкті ВШО (Всеукраїнська Школа Онлайн) і співпраця з відомим літературним критиком, літературознавцем, перекладачем Дмитром Дроздовським.
Ще одна важлива справа, яку ми започаткували торік, — це всеукраїнський фаховий журнал “Літературна освіта: теорія, методика, практика”, який зі схваленням зустріли наші вчителі й науковці, адже це ще один майданчик для вдосконалення й обміну досвідом. Я член редколегії часопису і директорка конкурсів для вчителів, і наразі триває приймання робіт на оголошений журналом конкурс учительських розробок “Урок і поза уроком”. Також наразі активно публікуюся у фахових журналах.
— Озираючись на такий колосальний обсяг роботи, як Ви оцінюєте свій ритм життя?
— Іноді думаю: “Ого! Невже це все я робила й роблю?! Виходить, що так. Чи важко? Швидше, насичено й цікаво”.
Але я люблю бути зайнятою, працювати, виконувати цікаві й потрібні справи та відчувати себе потрібною. Люблю робити те, що люблю.
Лілія Антонюк,
представниця Національної спілки журналістів України.
Читайте також:
- Вікторія Туряниця: “Я не роблю нічого надзвичайного, просто вкладаю максимум зусиль у ту справу, яку люблю”;
- “Видатні жінки Свалявщини”. Лікар-педіатр Марія Шрамл — про професійний досвід, маленьких пацієнтів та роботу у Свалявській лікарні;
- “Видатні жінки Свалявщини”. Письменниця та освітянка Лариса Андрела про творчість, особисте життя та плани на майбутнє.
