За інформацією: Суспільне.
Боєць 128 Закарпатської бригади Володимир з позивним Кеп. 128 ОГШБр
Володимир з позивним Кеп — боєць 1-го стрілецького батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік родом з Тернопільщини і йому 53 роки. Понад 20 років він прослужив в органах внутрішніх справ й дослужився до начальника карного розшуку райвідділу міліції.
Після звільнення з міліції Володимир зайнявся сільським господарством. Згодом через катаракту у нього різко погіршився зір, довелося замінити кришталики. Попри це, несподівано для багатьох він призупинив роботу своєї ферми й долучився до Збройних сил.
Історію військовослужбовця розповіли на Facebook-сторінці бригади.
Володимир давно звільнився з міліції за вислугою років. Однак справжня причина звільнення в тому, що необхідно було доглядати за батьками, котрі дуже хворіли, каже боєць.
"Я дуже любив свою роботу. За понад 20 років служби виріс від простого сержанта в патрульній службі до начальника карного розшуку райвідділу міліції. Якби була можливість, і досі працював би. Карний розшук — дуже непроста робота. Практично цілодобовий графік, я рідко бачив свою сім’ю. Вбивства, зґвалтування, розбої, грабежі… Пригадую один випадок, коли двоє юнаків 17 й 18 років із особливою жорстокістю вбили двох чоловіків, рідних братів, один із котрих пересувався на колісному кріслі. Забрали якийсь дріб’язок — ювілейні медалі "Ветеран праці" й 800 гривень. А далі взяли таксі, поїхали в Тернопіль і просадили вкрадене на ігрових автоматах. Обоє хлопці з цілком забезпечених сімей. Коли ми їх спіймали, і я спитав чому вони це зробили, вони відповіли: "Не вистачало грошей на ігрові автомати", — розповів військовослужбовець.
Після звільнення з міліції Володимир зайнявся сільським господарством, мав невелику ферму. Згодом через катаракту його зір почав різко погіршуватися. Щоб зробити заміну кришталиків довелося відкладати гроші. Першу операцію провели в 2021 році, другу — в 2023-му. Після цього несподівано для багатьох чоловік призупинив роботу своєї ферми й долучився до ЗСУ.
"Я так вихований, що не міг залишитися дома. Пішов захищати свою країну, хоч як пафосно би це не звучало. Чесно сказав на ВЛК про штучні кришталики в очах, але попросив не звертати на них уваги, тому швидко пройшов комісію і отримав висновок — придатний. Далі був навчальний центр на Рівненщині. Скажу чесно, там практично нічого не навчили. Усі необхідні знання і навички отримав уже в бригаді. Сам вибрав 128 ОГШБр, тому що вона, по перше, гірсько-штурмова, а, по-друге, — із Закарпаття, що близько до моєї Тернопільщини", — поділився Кеп.Читати ще
Читати ще
“Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу”: історія бійця 128 бригади Дмитра
У червні 2023 року Володимир потрапив на Запорізький напрямок і 7 місяців служив піхотинцем. Колишній капітан міліції став старшим солдатом і воював із автоматом. Однак лікарі попередили бійця, що будь-який близький вибух може вибити його кришталики з очей, а це ризик повної сліпоти. Тому пізніше Кеп перевівся в медичний пункт свого ж 1-го стрілецького батальйону й служить там водієм-санітаром.
"Їздимо на евакуації наших поранених і доставляємо їх у стабілізаційний пункт бригади. Я пишаюся тим, що жоден поранений боєць не помер у моєму мікроавтобусі, хоча хлопці були й дуже важкі. Ми рятуємо наших товаришів, і я радий, що теж причетний до цього. На жаль, іноді доводиться вивозити й загиблих. Я давно міг би перевестися в тилову частину, служити десь ближче до дому, наприклад, водієм, бо є підстави за станом здоров’я, та й мені пропонували. Звичайно, хочеться ближче до сім’ї, до мирного життя, але буду тут, поки є сили. У нас чудовий колектив, немає дурних армійських затягів, професійне командування. Кожен знає свою роботу й виконує її. Я рідко бачу нашого комбата, але неодноразово чув по рації, як він керує бойовими операціями. Ця людина на своєму місці", — сказав Володимир.
Боєць 128 Закарпатської бригади Володимир з позивним Кеп. 128 ОГШБр
Вдома на Тернопільщині чоловіка чекають дружина, син, невістка та внучка. Син, якому 25 років, теж служить у поліції, в карному розшуку, як колись його батько.
"Іноді він телефонує мені й просить поради як старого, досвідченого оперативника, і я не відмовляю. Я пишаюся, що виховав такого сина, що він теж вибрав роботу в правоохоронній системі, до того ж не якусь офісну, а найважчу — карний розшук", зазначає Кеп.
Під час відпусток Володимир бачить колишніх колег, із котрими колись служив у міліції. Жоден із них не пішов у Збройні сили.
"Є й молодші за мене. Хтось допомагає, організовує збори для ЗСУ, але в армію ніхто не йде. Коли бачать мене, жаліються на здоров’я. А дехто під 50 років став студентом (поки не ввели для людей мобілізаційного віку обмеження на другу вищу освіту). Якось сиділи разом, то один сказав: "Я не піду в ЗСУ, поки не принесуть повістку", хоча сам постійно тримає хвіртку зачиненою. Другий пояснив, що не хоче йти служити через ТЦК та їхню поведінку, хоча можна піти безпосередньо в бригаду, не обов’язково через ТЦК. Але я на них не зважаю. Особисто я зробив свій вибір, прийняв рішення, яке вважаю правильним, і це головне", підсумував боєць.
