За інформацією: Суспільне.
Бойовий медик 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Руслан з позивним Док. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
Руслан із позивним Док — бойовий медик 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Має звання молодшого сержанта. Він львів'янин, до повномасштабної війни займався будівництвом. У перші дні після російського вторгнення пішов у ТЦК. Не мав бойового досвіду, тож йому сказала чекати. До ЗСУ потрапив у листопаді 2023-го у віці 42 роки.
Історію військовослужбовця розповіли на Facebook-сторінці бригади.
Руслан став став бійцем 1 гірсько-штурмового батальйону 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади після навчального центру.
"Тактичну медицину я пройшов в учебці, це були реально хороші курси. Нас навчали інструктори, що мають бойовий досвід, але після поранень не можуть продовжувати службу в зоні бойових дій. Тому це було справжнє, а не книжне навчання. І не кожен курсант його пройшов", — розповідає Руслан.
Бойовий медик перебуває або безпосередньо на "нулі", або дуже близько, щоб у разі необхідності максимально швидко надати піхотинцю першу домедичну допомогу — зупинити кровотечу й виграти час, за який пораненого евакуюють до кваліфікованих лікарів.
"Був випадок, коли ворожий FPV-дрон поранив товариша в плече й ногу (залетів у його "нору" в посадці). До росіян звідти було всього метрів 600, це дуже близько. То ми з самого "нуля" понад кілометр несли пораненого на ношах до точки евакуації. По траншеї двоє, потім четверо, а далі нас замінила інша четвірка. Тоді вже темніло, але між посадками був відкритий простір метрів 200, де росіяни дуже часто насипали з мінометів, артилерії чи дронів. Думаю, вони нас бачили, але не відкрили вогонь. Чому? Я віруюча людина, молився, щоб вдалося щасливо донести пораненого. Можливо, хтось вважає, що нам просто пощастило, але я думаю, це вища допомога. Ми змогли безпечно евакуювати товариша, зараз із ним усе добре", — згадує Док.
Вдома на Руслана чекає дружина й дві доньки, а син теж воює, хоч і в іншій бригаді:
"Він зараз на Донеччині, ми тримаємо зв'язок, коли це можливо. З моїх родичів й інші чоловіки воюють — мій зять, двоюрідний брат, племінник… З нашої родини на війні в різних частинах ЗСУ шестеро чоловіків, один із них, двоюрідний брат дружини, нещодавно зник безвісти… Те, що син теж воює, звичайно, впливає на мою службу, адже в кожного батька за дитину болить серце. Але я набожна людина, тому вірю, що все буде добре".
