За інформацією: Суспільне.
Вадим Поздняков, радянські пам’ятники та об’єкти. Фото: Вадим Поздняков; Колаж: Суспільне Ужгород
Активна декомунізація на Закарпатті розпочалася у 2022-му на початку повномасштабного російського вторгнення. В області перейменували майже всі вулиці, які пов'язані з рядянським минулим: демонтували близько 100 радянських пам'ятників і символів.
Станом на листопад 2025 року залишилося перейменувати п'ять вулиць, демонтувати понад 50 пам'ятників та оновити старі покажчики на вулицях.
Про завершення процесу декомунізації у Закарпатській області розповів Суспільному співзасновник громадської організації "Деколонізація. Україна" Вадим Поздняков.
Співзасновник ГО розповів, що більша частина процесу все ж таки завершена, але є громади, які вже довгий час не перейменовують вулиці, демонтують пам'ятники, тому процес сповільнився у 2025 році.
"2025 рік був слабенький, ледь живий, тому що ті, хто хотіли, вже давно все зробили. І зараз ось коли закон про нацпам'ять набув чинності, от тепер ми будемо працювати над тими, хто мав юридичну змогу і фізичну змогу нічого не робити. І вже дотискати до кінця. Ось як у Виноградово, тільки нещодавно Міністерство культури видало наказ про виведення з реєстру пам'ятника радянським солдатам і лише зараз вони можуть проводити демонтаж", — розповів Вадим.
Як повідомляє чоловік, роботи у Закарпатській області не багато, якщо є бажання у громад, це все можна завершити за місяць-два.
Демонтований пам’ятник радянському солдату у Великих Лучках. Вадим Поздняков
Демонтаж пам'ятників
У 2025 році у Закарпатській області демонтували лише близько п'яти радянських об'єктів, розповів громадський активіст.
"Це лише з тієї причини, що в 2022-2024 роках основну роботу було виконано. Тобто я можу сказати, що десь відсотків 80 від тієї роботи, може навіть трошки більше, яку ми мали виконати, було зроблено", — повідомив Вадим Поздняков.
Деякі процеси з документами затягуються, повідомив чоловік: "Приклад Виноградово, де теж один з головних пам'ятників на території, який треба демонтувати. Вони подали документи на Мінкульт, ніби в січні 2023. Вивели його з реєстру два місяці тому. Тобто від подачі документів на Мінкульт до остаточного результату пройшло майже два з половиною роки".
Як заявив Вадим Поздняков, Хустщина демонструє найбільш повільний прогрес у процесах декомунізації порівняно з іншими громадами області.
"Хустська громада найгірша в плані декомунізації на території Закарпатської області. Там найбільша кількість пам'ятників і об'єктів, близько 15, які треба демонтувати. Якщо ця громада очиститься, у нас третину об'єктів зникне з порядку денного", — поділився чоловік.
Суспільне звернулося за коментарем до в.о. Хустського міського голови Василя Губаля, але відповіді не отримали.
Перелік інших об'єктів, що підлягають демонтажу, доступний на спеціальній онлайн-карті, яка створена громадською організацією "Деколонізація. Україна".
Як повідомляє Вадим Поздняков, на Закарпатті з 2022 року демонтували низку ключових радянських символів, зокрема таблички пам'яті радянських солдатів, зображення серпа та молота, а також пам'ятник Леніну.
"Був пам'ятник Чапаєву між Ужгородом і Мукачевом в селі. Пам'ятник Ватутіну, пам'ятники Пушкіна були, до речі, один в Ужгороді, Мукачеві. Це багато як для Закарпаття і як для регіону де він ніколи не був", — поділився громадський активіст.
Пам’ятник Ватутіну у селі Великі Ком’яти. Вадим Поздняков
Перейменування вулиць
За словами чоловіка, на Закарпатті з початку 2022 року перейменували більше 1000 вулиць. Та ще п'ять підлягають заміни:
- вулиця Борканюка у селищі Міжгір'я;
- вулиця Туряниці у селищі Міжгір'я;
- вулиця Вакарова у селі Майдан;
- вулиця Івана Мондока у Мукачеві;
- вулиця Короленка у Хусті.
Назви деяких вулиць не змінюють вже понад півтора року. Деякі громади просили почекати, щоб назвати вулиці на честь полеглих захисників, сказав Вадим Поздняков.
"Мотивація перейменовувати вулиці загальними назвами, а не в честь захисників абсолютно різна. Нічого страшного, що вона якась там фіалкова чи малинова немає. Люди ще не готові прийняти, вони ще ментально не вибралися з цього рабства. Десь це ментальне ждунство, десь національний інфантилізм", — поділився Вадим Поздняков.
В Ужгороді 28 серпня 2024 року встановили таблички на вулиці Сергія Кузнєва. Анна Кузнєва
Співзасновник ГО "Деколонізація. Україна" повідомив, що процеси декомунізації на Закарпатті напряму залежать від голови громади.
"Щодо заміни покажчиків, є міста, які стратегічно до цього підійшли — Мукачево, Хуст. Вони вже все позамінювали. Є Ужгород, де, на жаль, хіба з зі звернення громадськості вдається демонтувати покажчики зі старими назвами. Нові показчики місто не вішає. І лише волонтерськими зусиллями було встановлені якісь показчики, там, як, наприклад, на вулиці Івана Чендея в Ужгороді, на вулиці Олега Куцина", — сказав громадський активіст.
Суспільне звернулося до Ужгородської міської ради, щоб дізнатися, чи є програми або фінансування щодо заміни покажчиків вулиць у місті.
"Перейменування вулиць проводиться протягом тривалого часу, зміну інформаційних покажчиків повинні здійснювати користувачі/власники або балансоутримувачі будинків, на яких вони розміщені. Інформаційні вказівники, які встановлені на елементах міського благоустрою, мають замінювати за кошти місцевого бюджету.
Станом на сьогодні не передбачено видатків з бюджету Ужгородської міської територіальної громади на заміну таких покажчиків. За клопотаннями суб'єктів господарювання, фізичних/ юридичних осіб на даний момент здійснюється тільки демонтаж існуючих вказівників зі старими назвами вулиць", — повідомили у департаменті міської інфраструктури Ужгородської міської ради.
Незважаючи на те, що фізичні покажчики залишаються старими громадська організація волонтерськими зусиллями змогли оновити на Google Maps назви вулиць в Ужгороді та у Мукачеві.
Станом на зараз із грудня 2024 року перейменуванню досі підлягають село Червоне Ужгородського району та село Родникова Гута Мукачівського району.
"По Червоному треба буде трошки пропрацювати юридично, тому що потрібна якась аргументація. Звісно, що село Червоне, яке з'явилось в 1946 році при приході більшовиків має етимологію більшовицьку, але тут необхідно юридично зробити процес перейменування. Щодо Родниковой Гути будемо звертатися до профільної інституції, яка займається визначенням відповідності стандартів. Історична назва має словацьке походження — Ізвор Гута, яке у перекладі на українську — Джерельна Гута, а не Родникова Гута", — розповів громадський активіст.
Успіх декомунізації на Закарпатті: що це означає
За словами активіста, для нього процес декомунізації та деколонізації буде успішним, коли відбудеться очищення від всіх радянських, комуністичних пам'ятників, дощок.
"Це зміна сенсів, це підняття на поверхню нарешті нашого, свого. Звісно, що перейменувати вулицю чи знести пам'ятник умовно Пушкіну — це дуже добре. Якщо ми не встановимо наше, не підіймемо з небуття, не популяризуватимемо наших діячів, то це все буде марним. Винести все російське і радянське можна, але без участі людей це неможливо", — додав Вадим Поздняков.
Чоловік поділився, що після завершення всіх процесів ГО "Деколонізація. Україна" продовжить вшановувати пам'ять українських національних діячів, популяризувати їх: "Будуть монументи в бронзі, меморіальні дошки й пам'ятники. Створимо аудіовізуальний продукт. Поставити пам'ятник можна, але все одно без популяризації люди часто не будуть знати хто це, тому це буде одним з головних завдань".
Перепоховання рядянських солдатів у Сваляві 1 листопада 2023 року. Новинний сайт “Район Свалява”
