Шини на міському кладовищі Сваляви. Фото: Іван Русин Місце пам’яті чи територія недбалості — що відбувається на міському кладовищі Сваляви? 16.11.2026 ● 13:40
Раніше мною було ініційовано розгляд питання щодо відновлення, реконструкції та належного функціонування “Дому скорботи” на міському кладовищі Сваляви. Однак тоді більшість депутатів не підтримала цю ініціативу, навіть не включивши відповідний проєкт рішення до порядку денного сесії.
Як з’ясувалося, будівля, яка могла б виконувати важливу соціальну функцію для громади, фактично перебуває без належного правового оформлення та використовується переважно як склад для зберігання інвентарю. При цьому її технічний стан незадовільний: протікає дах, приміщення поступово руйнується, і без відповідних заходів у недалекому майбутньому громада ризикує втратити цю будівлю.
Зараз відділом комунального майна та сталого енергетичного розвитку Свалявської міської ради вже розпочато процедуру щодо оформлення правового статусу будівлі через Фонд державного майна України.
Після проходження передбаченої законодавством процедури вона може перейти у комунальну власність, що дасть можливість законно фінансувати її ремонт, утримання та подальше використання за кошти бюджету громади.
Дім скорботи. Фото: Іван Русин
Але під час вивчення загального стану справ на кладовищі виявилося, що проблема значно ширша, ніж одна будівля.
Міське кладовище стрімко розростається, а система його обліку та організації фактично залишилася на рівні блокнота.
Кожен, хто відвідує кладовище, напевно стикався з проблемою пошуку могил рідних. Відсутність чіткого поділу території на квартали та сектори, нумерації поховань, відповідних покажчиків і загальної схеми створює труднощі для жителів, особливо коли йдеться про поховання давніх років.
Не менш серйозною проблемою є відсутність належного обліку та збереження проходів і проїздів. Через хаотичне розміщення поховань ускладнюється доступ до могил, пересування відвідувачів, людей старшого віку та маломобільних груп населення, а також робота спеціальної техніки.
Саме тому мною було підготовлено окремий проєкт рішення щодо приведення функціонування міського кладовища у відповідність до вимог чинного законодавства.
Документ передбачає:
- Повну інвентаризацію та перепис наявних поховань;
- Поділ території на чітко визначені квартали, сектори та ряди;
- Встановлення нумерації та антивандальних маркувальних табличок;
- Створення загальної схеми кладовища та інформаційних стендів;
- Запровадження належного, зокрема електронного, обліку поховань із визначенням відповідальної посадової особи;
- Збереження нормативних проходів і проїздів;
- Контроль за дотриманням встановлених меж секторів та недопущенням подальших порушень.
І тут важливо наголосити: для того, щоб навести елементарний порядок, КП “ВУКГ” не повинно було чекати окремого рішення міської ради. Належний облік, організація території, збереження проходів, реєстрація поховань та дотримання вимог законодавства — це базові обов’язки підприємства, яке забезпечує функціонування кладовища.
Це не якісь додаткові забаганки чи масштабні інвестиційні проєкти. Це елементарні вимоги до належного утримання об’єкта, яким щодня користуються мешканці громади.
Але і цей проєкт рішення не набрав необхідної кількості голосів депутатів.
Ініціативи, спрямовані на впорядкування міського кладовища, збереження будівлі та забезпечення елементарних потреб мешканців, не знаходять підтримки і замість вимагати від комунального підприємства належного виконання своїх обов’язків, ми змушені постійно порушувати одні й ті самі питання?
І найголовніше — міську раду як засновника КП “ВУКГ” такий стан справ і така організація роботи й відсутність належної відповідальності керівництва підприємства, схоже, цілком влаштовує. Адже відповідальність за ефективність роботи комунального підприємства несе не лише його керівник, а й засновник, який має здійснювати контроль за його діяльністю.
Кладовище — це місце пам’яті, гідності та поваги до наших рідних. І належний порядок там — не політичне питання, а обов’язок перед громадою.
Свалявське міське кладовище. Фото: Іван Русин
Я й надалі порушуватиму ці питання, оскільки вважаю, що жителі Свалявської громади заслуговують на належне утримання міського кладовища, прозорий облік поховань та відповідальне ставлення до комунального майна.
І це далеко не повний перелік проблем.
Зокрема:
- Аварійні дерева на території кладовища, які становлять потенційну небезпеку для відвідувачів;
- Спалювання відходів, зокрема пластику;
- Складування відпрацьованих автомобільних шин безпосередньо на території кладовища;
- Відсутність належного контролю за санітарним станом та використанням території.
Це не приховані проблеми. Про них відомо, на них зверталася увага, але конкретних і системних дій досі недостатньо.
І тут важливо розуміти: нинішній стан справ у КП “ВУКГ” — це не лише питання відповідальності одного керівника, Михайла Пітри. Це також питання відповідальності тих, хто роками підтримує чинну модель управління підприємством, не вимагає результатів та фактично не реагує на проблеми, про які неодноразово повідомлялося.
Комунальне підприємство — це не приватна структура окремого керівника. Воно належить громаді, а міська рада як засновник зобов’язана забезпечувати належний контроль за його діяльністю.
Нам варто орієнтуватися на досвід інших міських громад Закарпаття, зокрема Мукачева, Хуста, Тячева, Виноградова. Вивчати їхні підходи до організації роботи кладовищ, обліку поховань, благоустрою, утримання територій та поводження з відходами.
Не потрібно щось винаходити. Є громади, досвід яких можна вивчати та впроваджувати. Питання лише в тому, чи є бажання навести порядок, чи й надалі будемо шукати причини, чому цього зробити неможливо.
Іван Русин,
депутат Свалявської міської ради
Інші публікації автора:
- Про аналітичний звіт Генерального плану Сваляви і потенційні об’єкти спадщини, які залишили поза увагою;
- Мільйони без пояснень: фінансовий звіт Свалявського “комуналу” не затвердили, а стан сміттєзвалища викликає занепокоєння.
