Фото: Тетяна Русин
Вона — справжній меністрель сучасності: поетеса, ведуча, успішна бізнесвумен, культурна діячка. Нещодавно її кліп на авторську пісню “Поляна” “підірвав” TikTok , набравши понад 20 тисяч переглядів усього за тиждень.
Ми поспілкувалися з Тетяною про її дитинство у Поляні, підприємницькі авантюри, сімейні традиції, створення торта “Свалява” та про те, як жити життя по-справжньому.
Про дитинство, сцену та закарпатський характер
— Тетяно, дивлячись на Вашу енергію, здається, що сценою ви марили змалечку. Це правда?
— (Сміється) У дитинстві, років у 7-9, я дуже хотіла виступати, як мій тато. Але добре пам’ятаю свій перший вірш чи то пісню — повний зал людей, я від хвилювання щось скоромовкою проговорила і все, як відрізало!
Тетяна Русин з батьками
Взагалі, в мені завжди всього було потроху. Я близнюки за знаком зодіаку, мені все цікаво. У старших класах Свалявської школи №2 бачила себе або вчителем малювання (бо завжди була в редколегії), або вчителем фізкультури. Я ж ще та спортсменка: спринт, футбол, настільний теніс — маю перший розряд.
Мені дуже пощастило з наставниками — Віктором Іллічем Загарієм та Йосипом Немешем. А потім загорілася міліцією, хотіла вступати на юридичний, бачила себе слідчою в криміналістиці, зачитувалася книгами… Але не склалося, і ось я в культурі. І зовсім не шкодую!
— Який головний урок Вам дали батьки?
— Свободу і самодостатність. Мої батьки були неймовірно інтелігентними, добрими і виховували мене у любові та розумінні. Це справжнє щастя. Мама гарно шила і завжди балувала мене ексклюзивними речами. Пам’ятаю, в дитинстві вона пошила мені спідницю з татових чоловічих краваток — це було так прикольно й неординарно! Відтоді я люблю бути гарно вдягненою.
Тетяна Русин з батьком
А тато завжди цитував вірші. Його слова я згадую і сьогодні, коли буває сумно: “В житті зумій все пережити — і сонце, і затінок, і усе благословляй. А відходячи до сну, запитай себе: кого і чим порадував ти за день?”. Коли мені важко, я “вмикаю” свою післядипломну освіту психолога, аналізую, дію за алгоритмом прийняття і заспокоююся.
Від ательє до кав’ярні зі 100 доларами в кишені
— У Вас неймовірна підприємницька жилка: ательє, магазин, кав’ярня, крафтове виробництво. Як усе починалося?
— Бізнесвумен — це у мене в крові. Скільки себе пам’ятаю, завжди щось вигадувала, щоб заробити власні гроші. Після школи була фотографом, торгувала секонд-хендом, улітку працювала в магазині. Потім працювала архіваріусом у санаторії “Поляна”, а вечорами допомагала батьку в клубі санаторію — там і виросла.
Тетяна Русин із співаком Віктором Павліком у власному магазині
Коли на свій випускний шила сукню в ательє, сказала дівчатам: “Я колись відкрию своє ательє”. Так і сталося! Моє ательє “Tanny Gallery” проіснувало майже 8 років. Потім народився наш дружній магазинчик європродуктів та крафтове виробництво “Старий Мадьяр”, яке успішно працює вже дев’ятий рік.
— А історія з відкриттям кафе взагалі звучить як готовий сценарій для кіно…
— О, це була чиста авантюра! Ще до війни я сиділа і думала: “Хочу кафе, бо хочу заробити свій мільйон сама!”. І все — мене було не спинити. Ідея фікс і стартовий капітал у 100 доларів. Приміщення ще не знайшла, а диванчики вже замовила! Думала: “Якщо не вийде, заберу додому чи на дачу”. Але всесвіт мене почув: друзі трохи позичили, потім заробила на новорічних івентах — і відкрила!
Потім перший ковідний карантин “дав під дих”, усе зійшло нанівець. Але я собою задоволена. Це зона росту. Я стала експертом у кондитерському бізнесі, навчилася бути баристою та офіціантом. Тепер я знаю одне: я можу все!
Синергія смаку та поезії: торт “Свалява”
— До речі, про кондитерську експертність. Як з’явився торт “Свалява”?
— Задум солодкого символу нашого міста був давно, ще коли з’явилося кафе. Ми готувалися до фестивалю і створили перший торт “Свалява”. На ньому — трафарет нашого вікового дуба і пророчі слова свалявського поета Івана Фотула: “І дуба вічного покров…”.
Світ взагалі посилає мені правильних людей. Ми разом створюємо та надихаєио один одного. Обожнюю, коли людина робить щось своїми руками, коли творить.
“Пісня “Поляна” просто застрягла в моїй голові…“
— Ваша пісня “Поляна” за тиждень набрала понад 20 тисяч переглядів у TikTok. Як “народився” цей хіт?
— Рядки самі приходять у голову то уві сні, то посеред дня. З “Поляною” було так: я просто сиділа на диванчику в магазині, і в голові зазвучало: “Поля, Поля, Поляна, ти у нас така єдна…”. Ці рядки просто застрягли. Я ходила, наспівувала їх, а потім сіла і дописала. Хотілося вмістити туди все: і про людей, і про багатство природи, і про курорт, і пам’ять про батьків, дитинство, рідний дім… Думаю, мені це вдалося.
Я точно не співачка, для цього потрібен вокальний талант і години уроків, я співаю для радості життя.
— Нещодавно відбулася ще одна прем’єра на Ваші вірші — пісня “Тату” у виконанні гурту “Імперіал Бенд Закарпаття”. Які відчуття?
— Це неймовірна радість — бачити, як твої вірші оживають! Мені пощастило зустріти “Імперіал Бенд”, яким відгукуються мої тексти. Пісня “Тату” вийшла дуже щирою, глибокою, її вже можна послухати на їхньому YouTube-каналі.
Закарпаття — місце сили
— Ким Ви все-таки себе відчуваєте в першу чергу: бізнесвумен, поетесою чи мисткинею?
— Це риторичне питання. Чітко сказати не можу. Можу лиш сказати, що я — щаслива людина. А натхнення беру із затінків власної душі та, звісно, від нашого краю.
Закарпаття — це справжнє місце сили. Але до цього розуміння треба дійти самому. Потрібно зберегти цю автентичність, а вона — в людях, у нашій мові, в яскравих полонинах і горах із характером. Самі закарпатці — вони ж “з перчинкою”! І це заряджає.
— Тетяно, і наостанок: як це — “жити по-справжньому” у Вашому розумінні?
— Я просто намагаюся жити у всіх радісних проявах життя. Робити щось корисне, цікаве, створювати свято та атмосферу навколо. Радіти кожному дню, добрим друзям, балувати себе та рідних чимось смачненьким, бо я дуже люблю готувати. Жити, творити і ні про що не шкодувати!
Усі фото — Тетяна Русин
Раніше ми розповідали про феномен художника Владислава Лізанця з Родникової Гути.
