Фото: М. Ф. Козловський Початок епохи “Сонячного”: як народжувався відомий курорт у 1960-х роках 16.06.2026 ● 11:23
Сьогодні урочище Тихий біля Сваляви асоціюється із бурхливим курортним життям, щільною забудовою, десятками готелів та гомоном тисяч відпочивальників. Проте мало хто пам’ятає, який вигляд мала ця унікальна бальнеологічна оаза на самому початку свого шляху.
Архівна світлина, що датується приблизно 1967–1968 роками, переносить нас у часи, коли відома оздоровниця лише робила свої перші кроки.
На знімку зафіксовано санаторій у перші роки після його офіційного відкриття, яке відбулося у 1965 році. Це унікальний історичний момент: масштабне будівництво першої черги вже завершено, але територія навколо ще дихає первісним спокоєм.
Розглядаючи деталі кадру, можна відзначити кілька характерних рис епохи:
- Архітектурний лаконізм
На задньому плані височіє перший спальний корпус, зведений у стилі раннього радянського модернізму. Його чіткі лінії та функціональний дизайн контрастують із м’якими, округлими силуетами лісистих гір. На першому плані розташований лікувально-діагностичний корпус та перший бювет.
- Незайманий ландшафт
Гори навколо, що належать до Вулканічного хребта, виглядають абсолютно дикими. Навколо головних споруд — величезні відкриті простори, луки та поодинокі молоді насадження. Ті тонкі тендітні дерева, які ми бачимо на передньому плані, сьогодні перетворилися на кремезні розлогі велетні, що повністю змінили цей ракурс.
- Атрибути часу
Одинарна лінія електропередач, характерні паркові ліхтарі та свіжорозбиті ґрунтові доріжки підкреслюють, що інфраструктура курорту у 1967 році лише закладалася.
Курортний побут кінця 1960-х
У роки, коли було зроблено це фото, оздоровниця була затишним і відносно закритим місцем. Санаторій міг одночасно прийняти трохи більше 200 осіб. Сюди приїздили за суворими профспілковими путівками з усіх куточків країни, щоб оздоровитися унікальною мінеральною водою, яка за своїми властивостями близька до всесвітньо відомої “Боржомі”.
Дістатися сюди в ті роки було окремою пригодою. Відпочивальники сходили з поїзда на станції Свалява, після чого місцевими автобусами чи попутним транспортом їхали розбитою дорогою вздовж річки Пиня, аби опинитися серед цієї гірської тиші.
Історична довідка: Головним багатством цієї місцевості завжди була вода зі свердловин №7-Р та №1-Р, яка згодом отримала широке визнання під власною маркою. Саме навколо цих джерел у середині ХХ століття і було вирішено створити потужний бальнеологічний комплекс, архітектурний первісток якого зображений на фото.
Через шість десятиліть: погляд із сьогодення
Якщо спробувати знайти точку, з якої фотограф зробив цей знімок у 1968 році, повторити кадр один в один не вдасться. Сьогодні перші корпуси оздоровниці практично повністю сховалися за густою зеленню дорослих дерев та паркових алей. Крім того, колись пустельна долина тепер забудована новими лікувальними центрами, приватними віллами та сучасними пансіонатами, а поруч розкинулося відоме штучне озеро.
Такі світлини мають величезну краєзнавчу цінність. Вони не просто фіксують історію архітектури, а передають атмосферу часу — епоху, коли головними принадами відпочинку були простір, чисте гірське повітря і незаймана природа.
Ігор Калашніков
Інші статті автора:
- Промисловий гігант Підкарпатської Русі. Історія хімічного заводу “Сольва” у Сваляві;
- “Ракети”, “гомбалки” та квитки від Дюрі-бачі — історія забутого Свалявського парку атракціонів.
