За інформацією: Суспільне.
Сергій Кривонос. Західне регіональне управління Держприкордонслужби України/Facebook
До повномасштабного вторгнення Сергій Кривонос працював автомайстром в Івано-Франківську, виховував двох синів. Зараз він служить у Чопському прикордонному загоні.
Історію прикордонника розповіли на сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України у Facebook.
У лютому 2022 року Сергій, не сказавши рідним, пішов до військкомату, коли отримав повістку, повідомив про своє рішення дружині та матері.
У квітні 2022 року чоловік долучився до Державної прикордонної служби України та був призначений до бойового підрозділу Чопського прикордонного загону. Після курсу підготовки у його складі виконував бойові завдання на Донеччині, брав участь в обороні Бахмута, воював під Слов’янськом, Часовим Яром та Андріївкою.
Сергій Кривонос. Західне регіональне управління Держприкордонслужби України/Facebook
Найскладнішим випробуванням для нього стали не обстріли й небезпека, а втрата побратимів, — йдеться у дописі.
"З часом вони стають рідними. Ми були як брати, як одне ціле. Разом воювали, разом ділили побут. Тому кожна така втрата болить особливо", — говорить прикордонник.
У Бахмуті та інших населених пунктах Донеччини він бачив дітей, які втратили батьків. Хлопчиків і дівчаток, які замість дитинства переживали війну. Разом із побратимами прикордонники намагалися підтримати малечу — пригощали смаколиками, приводили до магазину та пропонували обрати те, що їм найбільше хочеться, — інформують у ДПСУ.
Сергій Кривонос із синами. Західне регіональне управління Держприкордонслужби України/Facebook"Саме тоді Сергій особливо гостро усвідомив, заради чого він воює. "Найголовніший обов’язок батька — захистити дітей. Не лише своїх. Усіх дітей України. Зробити все, щоб у майбутньому діти більше ніколи не зростали без батьків", — каже він.
Сьогодні через наслідки отриманих травм Сергій продовжує службу у Чопському прикордонному загоні.
"Він зізнається, що боляче усвідомлювати, як швидко дорослішають діти без нього поруч. Молодший син уже готується до школи, а старшому, який вступив у підлітковий вік, особливо потрібна батьківська підтримка. Кожне прощання після зустрічі дається родині непросто. Однак, Сергій переконаний: поки триває війна, він має робити все можливе для перемоги, щоб жодна дитина більше не бачила війни, щоб усі українські діти росли в мирі, любові та підтримці своїх батьків", — йдеться у повідомленні.
