Ужгородщина кишить борщівником

Пам’ятаймо, що у борщівника Сосновського дуже отруйний сік, який викликає важкі фотохімічні опіки у людей і тварин. І стебла, і листя, і квіти борщівника містять фуранокумарини  –  речовини, що різко підвищують чутливість людського організму до ультрафіолетового випромінювання. Найсильніші опіки борщівник викликає при контакті з вологою шкірою у сонячні дні.

Культура, яку вирощували на корм (силос) для тварин у 50-их роках минулого сторіччя, у зв’язку зі змінами соціально-економічних умов у країні та реформами в аграрному секторі втратила свою кормову і господарську цінності. Контроль щодо розповсюдження та догляду за цією культурою припинився.

За цих обставин борщівник Сосновського з полів, де його раніше вирощували «мігрує»: відомчими смугами автомобільних та залізничних шляхів, узбіччями польових доріг, з’являється на сільськогосподарських угіддях, необроблених землях, пустирях, сміттєзвалищах,  присадибних і дачних ділянках, обочинах лісів, у парках, садах,  населених пунктах, поблизу дошкільних, навчальних, наукових, відомчих установ і організацій, каналах, заплавах річок і струмків. Захоплюючи нову площу, він пригнічує іншу рослинність, порушує нормальне природне функціонування місцевих екологічних систем і створює навколо себе власну екосистему, неприйнятну для природи тої чи іншої місцевості. Великі і широкі листки борщівника розпускаються навесні раніше за інші рослини  (трави), затінюючи поверхню грунту, на якій після його заселення рослини інших видів більше не ростуть.

Довідково:

Борщівник Сосновського  - багаторічна рослина родини зонтичних із 2-5-річним циклом розвитку. Оскільки довжина листків борщівника часто сягає 2 м, інколи буває до 3,5 м, відповідно з’явилася народна назва «гераклова трава». Після плодоношення рослина повністю відмирає. Розмножується переважно насінням. Квітка  -  складний зонтик, білий або зелено-жовтий. Борщівник Сосновського сягає заввишки 3 м, має великі перисті листки та порожнинне  стебло завтовшки до 10 см.

Ужгородська РДА