Мінеральні води Закарпаття - одне з найбільших багатств нашого краю!
Мінеральна вода «», яку місцеві жителі називають «Боркут», витікає в Полонинських горах, в одному із екологічно найчистіших куточків Українських Карпат — Національному природному парку «Синевир».
На гірському схилі одного з мальовничих куточків Закарпаття у підніжжя вершини полонинських гір Менчул знаходиться Драгівське родовище, з підземних резервуарів якого витікає цілюща мінеральна вода «Драгівська».
Лікувальна-столова мінеральна вода «Драгівська» - це унікальний природний дар, цілющі властивості якого перевірені часом.
Ще за часів язицтва Драгівське родовище згадується серед джерел мінеральних вод – «буркутів», карпатські русини називали його “Цілющою криницею”.
«Едель» - це мінеральна вода, яка заряджена природною енергією, дарує людям молодість та здоров’я і являється еталоном мінеральної природної столової води.
Свою енергію «Едель» вбирає з унікальної природи карпатських гір, зелених лісів та кришталево чистих джерел і струмків Карпат.
«Едель» видобувається з артезіанської свердловини, яка знаходиться в декількох кілометрах від відомого курорту «Шаян», та славиться на всю Україну своїми цілющими джерелами.
Мінеральні джерела Келечина наводяться С. Сабо. у переліку 234 відомих мінеральних вод Закарпаття ще в 1876 році. В 1935Ф. Візнер відзначав, що на лівому березі р. Репинки на відстані в 500 кроків від дороги в с. Келелечин є З джерела вуглекислої залізистої води, яка придатна для розливу.
В 50-ті роки були пробурені свердловини на правому березі ріки у 2 км від села. Розлив мінеральної води «Келечинська» з використанням різних методів стабілізації заліза періодично проводився з 1987 року зі св. № 359 з глибини 110 м (Воловецький завод продтоварів, Міжгірський завод «Електрон») зараз відновлюється фірмою «Царська криниця».
Перші дослідження мінеральних вод в місцевості Луги на берегах річки Велика Пиня від села Солочин до села Голубине (мінеральні води Лужанського родовища під теперішньою назвою «Лужанська») були проведені лікарем Березької жупи Sebeok A. у 1775 році.
Спочатку мінеральні води експортувались як прекрасні «борвіз» (винні води) для розведення вина. З 1872 року фармацевт Б. Палл почав призначати з лікувальною метою мінеральну воду із »Лікувального джерела «Margit», яке знаходилось у власності лікаря Л. Карловського і було названо так на честь Маргіти Карловської. На відстані 100-120 м у володінні графа Шенборна знаходилося друге джерело під назвою «Erzsebet» такого ж хімічного складу (вивчено у 1879 році викладачем хімії із Відня В.Клечинський.).
Ф. Візнер в 1935 році писав, «На обох берегах Великої Пині розташовано багато джерел вуглекислих лужних вод: на правій стороні дороги від села Голубине до села Поляна в місцевості, що називається Луги, розташоване джерело «Луги Маркетини» (Маргіт) та «Луги Алжбетини» (Ержибет); води обох джерел розливаються і вивозяться. В 400 кроках від цих джерел є джерело вуглекислої лужної води «Жофія» (раніше воно називалось Ірма, потім Панонія)».
Як стверджує Доктор Ханко Вільмош “на основі закордонних досліджень складу води цього джерела можна вважати, що вона найближча до білінскої лужної квасної води, з якою повністю ідентична”.
Вивчення хімічного складу і визнання лікувальних властивостей Плосківської мінеральної води йшло поряд із усіма іншими джерелами лужних вод місцевості навколо Сваляви (Пасіка, Поляна, Павлово, Плоске, Оленьово), які знаходились у володінні графів Шенборнів.
Перше хімічне дослідження Плосківської мінеральної води у 1823 році провів мукачівський лікар А.Чреський. Вивчення її хімічного складу протягом багатьох років проводили відомий угорський фармацевт Й.Молнар. (1860) та голова державної хіміко-аналітичної станції угорської спілки фармацевтів Н.Молнар (1911). Колишній власник джерел і купелів свалявській лікар Л.Карловський у 1871 році написав доповідь про всі свалявські води, де описана і Плосківська вода.
Одне з джерел Полянського родовища мінеральних вод в 2 км від центра села Поляна на лівому березі р. Велика Пиня в урочищі Кваси на берегах потока Гірський, закритому з усіх боків лісом, у західного підніжжя г. Зубок ще в XVIII ст. принесло велику славу полянським квасним водам.
Як відомо, на Закарпатті джерела називались буркутами, а мінеральна вода — квасною водою, квасом. Спочатку вода цього джерела вивозилась бочками, а 1840 році вже розливалась у пляшки й експортувалась у різні країни Європи під назвою «Полянська».
Полянські мінеральні води численних джерел в долині Малої і Великої Пині були здавна одними із найвідоміших за межами Закарпаття. Селище Поляна розташоване на великому шляху від Верецького перевалу - «Великих Руських воріт» — до Сваляви. В історичних документах воно, як і Свалява, вперше згадується у XII ст.
Прославлена своїми лікувальними властивостями полянська квасна вода почала використовуватися не тільки для питного вживання, а й для ванн, коли на базі джерела Полянської мінеральної води у 1868 році в селі Поляна у місцевості, оточеній прекрасними буковими лісами, на лівому березі р. М. Пиня чотирма підприємцями була заснована «Полянська купіль» з 40 помешканнями та 20 ванними кабінами. Дерев’яні споруди постійно руйнувалися.
Місто Свалява розташоване на найстародавнішому шляху Закарпаття, який веде від Верецького перевалу, «Великих Руських воріт», в Дунайську низовину. Назва «Свалява» пов’язана зі словом «сіль», у тому смислі, що тут знаходяться соляні мінеральні джерела (Я. Штернберг, 1991). Про Свалявське джерело мінеральної води вперше згадується у звіті А.Долгаї для короля Матяша у 1463 році. У 1709 році це джерело відвідав Ракоці Ференц II, тодішній глава Мукачівського герцогства.
Подальша історія мінеральної води «Свалява», як і інших відомих мінеральних вод цього краю (Полянської, Плосківської, Оленівської, Лужанської), тісно пов’язана з періодом існування Мукачівсько-Чинадіївської домінії, що входила до Березької жупи, яка у 1728 році перейшла у володіння династії Шенборнів на Закарпатті.
Лікувальні властивості води як при зовнішньому використанні в купальнях, так і питному застосуванні були відомі населенню ще з XVIII століття.
Наприкінці XIX ст. поблизу поселення Міжгір’я (колишня назва Волове) в селі Сойми приватні підприємці на джерелах мінеральних вод на лівому березі річки Репинки відкрили водолікарню, де відпускали вуглекислі ванни, а на початку XX століття тут були споруджені невеликі помешкання для житла. В 1876 році сойминські джерела «межи бродами і під клівами» (г. Кліва) на берегах Репинки наводяться у списку 234 відомих мінеральних вод Закарпаття в монографії І.Сіладі.
Мінеральна вода «Шаянська» представляє одну з кращих вуглекислих, слабомінералізованих, гідрокарбонатних, натрієвих, лікувально-столових вод Закарпаття із загальною мінералізацією 2,5 - 5,0 г/дм3.
«Шаянська» видобувається на знаменитому курорті в одному з найчистіших регіонів Закарпаття, який славиться своєю неповторною красотою.
«Шаянська» розливається безпосередньо із свердловини №242 в cелі Шаян, з глибини 180 м.
Мінеральна вода «Шаянська джерельна» - природна вода Карпатських гір з відмінними смаковими якостями, має оптимальну ступінь мінералізації до 0,6 г/дм3, що дає змогу використовувати її постійно без будь-яких протипоказань, застережень та обмежень.
Вода природна питна «Шаянська джерельна» нормалізує процеси обміну в організмі, піднімає тонус, втамовує спрагу, сповнює життєві сили, має відмінні смакові якості, придатна для щоденного вжитку, призначена для пиття і приготуванні їжі.