Неліпино (угор. Hársfalva) — село у Свалявському районі Закарпатської області.

Населення – 3 554

Розташоване в долині річки Латориці, за 3 км від районного центру. Залізнична станція. Є титульним селом Неліпинської сільської ради, до якої входять такі села Неліпино, Сасівка і Вовчий. Чисельність населення ради становить 5150 чоловік, які мешкають у 1254 домогосподарствах. Площа сільради - 8047 га. Відстань від базового села до районного центру становить 5 км. Сільрада розташована на південному сході району, межує з Ганьковицькою, Стройненською, Тибавською сільрадами та Свалювською міською радою. Через територію села протікають річки Латориця і Вича.

Історія

Перша згадка про село є в документах за 1430 рік. В Урбанському описі за 1641 рік село мало назву "Нолліпена", тоді як старою русинською мовою це слово означало "липа". Кількість жителів села значно скоротилася під час військових походів Ракоці та Текелі. Згідно з описом 1691 року з 38 кріпацьких хат і садиб залишилося тільки 13. Кенезство тоді належало родинам Романович, Фалес і Богуш, і щорічно управління селом переходило від одного роду до іншого. Священником Неліпина на той період був Шимон Поп, який через бідність платив податок всього два форинти (замість чотирьох). Дерев’яна церква св. Параски Мучениці в селі вже на той час була старою (1635р.).

На 1749 рік в селі нараховувалось 30 дворів, а мешканці тримали 15 волів, 37 корів, 2 коні, 38 свиней та 30 вуликів.

У письмових джерелах за 1798 рік є запис про Неліпинську дерев’яну церкву, збудовану 1758 року в урочищі "Городи". Філіями парохії були сéла Сасівка, Вовчий, Оса.

За часів податкових реформ 60 - 70-х років XVIII ст. у Неліпині була створена управа з п’яти чоловік: Ласкоріх Іван (староста), Текач Іван, Плоскіна Павел, Фалес Іван і Фалес Петро.

З 1785 року в селі почали вести церковну метрику.

У 1816 році Неліпино нараховувало 423 мешканців, а священником села був Василь Сускович. Сільські землі належали графській родині Шенборн.

Ще на 1839 рік поряд з Неліпином у статистиці МГКЄ фіксується вже згадуваний вище Вовчий (Vicsa Diversorium, et Claviatura), і проживали тут 2 греко-католики (представники інших вірувань могли і не вказуватись). А на 1841 рік крім Вовчого згадується і інше поселення — Оса (Osza Diversorium, et Runcina), і нараховувало воно 6 чоловік. Вовчий на цей рік нараховував 4 вірники.

<<Свалявський район      

<<Населені пункти Закарпаття 

Якщо Ви володієте детальною інформацією(матеріали, фотографії тощо) про населені пункти Закарпаття і бажаєте, щоб про ваше село чи містечко знало все Закарпаття та Україна, то надсилайте інформацію на нашу електронну скриньку Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду