Монастирець (до 1945 р. - Герінче-Моноштор) - село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Ріки, в 20 км від районного центру і залізничної станції Хуст. Населення - 2309 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Ведмежий, Облаз, Потічок та тополин.
В Монастирці знаходиться відділення радгоспу «Більшовик», за яким закріплені 1733 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 61 га орної землі, 190 га саду, 315 га сіножатей, 1167 га пасовищ. Відділення спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби та вівчарстві. Діють радгоспні цехи лозоплетіння та тарний. 5 передовиків виробництва нагороджені орденами і медалями СРСР, серед них орденом Трудового Червоного Прапора - телятник М. М. Балаш.
Перша згадка про Монастирець в історичних документах відноситься до 1713 р. У березні - квітні 1919 р. в селі існувала Радянська влада. У 1925 р. почала діяти організація КПЧ, ініціатором створення якої був Ф. П. Головка, а її першим секретарем - А. І. Довгий. Після звільнення Монастирця від фашистської окупації (24 жовтня 1944 р.) 56 жителів добровільно вступили до лав Червоної Армії. 11 з них нагороджені орденами і медалями СРСР, 8 віддали життя в боях за свободу і незалежність Батьківщини. У селі встановлено пам'ятник односельцям, загиблим у боротьбі з фашистами.
