Сокирниця - село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Тиси, в 10 км від районного центру, на автодорозі Ужгород - Рахів. У селі є однойменна залізнична станція. Населення – близько 5 000 осіб.

В Сокирниці знаходиться комплексна бригада колгоспу «Дружба», центральна садиба якого розміщена в с. Стеблівка. За бригадою закріплено 1200 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 450 га орної землі, 150 га саду, 4 га виноградників, 300 га сіножатей, 300 га пасовищ. Вона займається виробництвом зерна, овочів, м'яса і молока. Діє млин. За успіхи в праці 11 колгоспників нагороджені орденами і медалями СРСР, серед них орденом Жовтневої Революції - Ю. І. Баняс, орденом Трудового Червоного Прапора - бригадир садівничої бригади В. М. Попович.

Перша згадка про Сокирниці в історичних документах відноситься до 1389 р. У березні - квітні 1919 р. в селі існувала Радянська влада. У 1922 р. почала діяти організація КПЧ. У 1929 р. під її керівництвом відбувся страйк плотогонів. У період фашистської окупації 20 осіб емігрували в СРСР. Після звільнення Сокирниці від окупантів (24 жовтня 1944 р.) 89 жителів добровільно вступили до лав Червоної Армії. 5 з них нагороджені орденами і медалями СРСР, 34 віддали життя в боях за свободу і незалежність Батьківщини. В селі споруджено пам'ятник односельцям, загиблим у боротьбі з фашистами.

Уродженцями Сокирниці є кандидат філологічних павук І. В. Сабадош, кандидат економічних наук С. М. Фантич і кандидат технічних наук А. М. Фантич.

В селі є пам'ятник архітектури - дерев'яна Миколаївська церква і дзвіниця XVII століття.

Церкву було споруджено в с. Шашвар (нині – Тросник Виноградівського району) в XVII ст. З того часу походять зруби церкви. У 1770 р. після перенесення в Сокирницю церкву перебудовують. Святомиколаївський храм села Сокирниця - справжній шедевр дерев'яної сакральної архітектури.