Народи Закарпаття
Бойки, самоназва : верховинці, горальці, підгіряни (пол. Bojkowie, словац. Bojkovia, чеськ. Bojkové, нім. Bojken, рос. Бойки) — етнографічна група українців, що живуть на північних і південних схилах Карпат («Бойківщина») від річок Лімниця й Тересва на сході до річок Уж і Сян на заході. В Україні розселені в гірських р-нах Українських Карпат і Прикарпатті (Болехівський, Долинський р-н та частина Рожнятівського р-ну Івано-Франк. обл., Сколівський, Турківський, частини Стрийського, Дрогобицького, Самбірського та Старосамбірського р-нів Львів. обл., Воловецький та частини Міжгірського і Великоберезнянського районів Закарпатської області Центром Бойківщини вважається карпатське містечко Турка.
Гуцули — етнографічна група українців, що живуть у Карпатах: Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області України (Верховинський, Яремчанський, південна частини Косівського й Надвірнянського р-нів Івано-Франківської обл., Путильський та південна частина Вижницького р-ну Чернівецької обл. й Рахівський р-н Закарпатьської обл.). Територія Гуцульщини в Україні – 6,5 тис. км². На півночі Румунії – Мармароські гуцули.
Попри всю свою вiдмiннiсть вiд решти українцiв, навiть своїх найближчих сусiдiв, гуцули стали оберегом усiєї нацiї. Образ карпатця символiзує Україну нарiвнi з образом козака з пiвденного степу. Рiзниця лише в тiм, що перший живе i дише на повнi груди, а iнший став надбанням iсторiї. Завдяки гуцульським мотивам маємо одну перемогу на європейському конкурсi пiснi й хочемо наступних. Усю Велику Україну (а саме так називають на Гуцульщинi решту держави) дедалi частiше репрезентує малесенький здиблений горами край. Чому? Хто вони? Навiщо вони нам, Українi, свiтовi?
Лемки - це етнічна група українського народу, яка здавна живе по обох схилах Східних Бескидів (у Карпатах між ріками Сян і Попрад та на захід від ріки Уж). Назва представників цієї групи походить від вживаної ними мовної частки «лем» замість «лише», «тільки», «щойно». Основним заняттям лемків було землеробство. Сіяли пшеницю, жито, ячмінь, овес. На полонинах випасали волів, овець. Інколи полювали і рибалили. Лемківське життя оповите різними повір’ями про злі і добрі сили природи. Це дружний і незламний субетнос, якого прокляте не одним народом ХХ століття випробовувало брутальним переселенням зі своїх споконвічних земель. Представники Лемківщини пронесли крізь роки любов до свого краю, зберегли незабутні лемківські традиції і продовжують їх популяризувати.