Скотарське - село, центр сільської Ради, розташоване в 7 км від районного центру і залізничної станції Воловець.
Приблизна кількість населення - 1550 чоловік.
В Скотарське знаходиться центральна садиба колгоспу ім. XVI з'їзду КП (б) У, за яким закріплені 1386 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 246 га орної землі. Господарство займається тваринництвом, переважно вівчарством. За високі показники в праці 6 колгоспників удостоєні орденів і медалей СРСР, серед них ордена Леніна-ланкова Е. І. Зенінец, ордена Жовтневої Революції - телятниця М. М. Фуцур. В селі є восьмирічна школа (20 вчителів та 255 учнів), консультаційний пункт районної заочної середньої школи, будинок культури з залом на 350 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 16,6 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 дитячих садка, 3 магазина, комплексний приймальний пункт комбінату, відділення зв'язку.
У партійній організації перебуває на обліку 24 комуніста, в 3 комсомольських - 50 членів ВЛКСМ. Організації були створені: партійна - в 1945, перша комсомольська - в 1946 році.
Перша згадка про Скотарське в історичних документах відноситься до 1607 р. У жовтні 1895 р. село відвідав великий український письменник І. Я. Франко. У березні-квітні 1919 р. тут існувала Радянська влада. У 1932 р. почала діяти організація КПЧ. 2 березня 1933 жителі Скотарське організували голодний похід в Воловець. Жандарми жорстоко розправилися з його учасниками. Багато було побито, з них кілька померли від побоїв. У 1939 р. 60 людина емігрували в СРСР. У період фашистської окупації 40 мешканців були закатовані в тюрмах і концтаборах. Після звільнення Скотарське від фашистської окупації (7 жовтня 1944 р.) 14 жителів вступили до лав Червоної Армії, 13 - до складу 1-го Чехословацького армійського корпусу. 7 з них за бойові подвиги нагороджені орденами і медалями СРСР. 10 віддали життя в боях за свободу і незалежність Батьківщини. У селі встановлено обеліск на честь односельців, полеглих в боротьбі з фашистами.
Історія міст та сіл Закарпаття