Королівський замок (інша назва — Замок Нялаб) — замок на Закарпатті. Розташований в смт Королеве (Виноградівський район).
Історія замку
В середині березня 1241 р. орда хана Батия досягла Верецького перевалу і через кілька тижнів грабувала, спалювала та нищила все довкола на території Закарпаття. Річка Тиса весною 1241 року була надзвичайно повноводною, і це врятувало Королево від пограбувань та нищення. Ординці рухалися правим берегом Тиси, так і не зумівши перебратись на лівий. В 1279 році вперше згадується Королівський замок Нялаб (Нялаб), який був літньою резиденцією угорських королів, що приїжджали сюди на полювання. Ліси тут були напрочуд густими та багатими на дичину. В основному це були дубові ліси, звідси й назва присілка Королева — Дубовинка. Тут ще й дотепер знаходять гігантські дубові стовбури, що пролежали не одну сотню років на глибині 2—3 метрів.
Королівський замок є важливою архітектурною пам'яткою і свідком багатьох подій. Побудований він на горі вулканічного походження. Унікальність цієї гори в тому, що вона відрізана від всіх інших гір, що розміщені довкола, і відстань до найближчої (з боку Копані) не менше 2 км. Сама гора, на якій тепер розташовані руїни замку, має досить солідні розміри: висота — 52 метри, довжина 600 метрів, а ширина — від 100 до 250 метрів у різних місцях.
Із Королівським замком пов'язано багато подій, що мали величезний вплив на культурний розвиток тогочасної Угорщини. Тут, у стінах замку, Станіслав Граматик переписав 1401 року четвероєвангеліє, відоме під назвою «Королівське Євангеліє». Бенедека Ком'яті, філософ, гуманіст та високоосвічена людина, на запрошення дружини барона Перені, власника замку, навчав їхнього сина Яноша. Одночасно, перебуваючи в стінах замку, 1532 року він здійснив переклад частини Біблії з латинської мови та переклад 13 листів Апостола Павла. Каталін Франгепан, дружина Перені, у 1533 році за власні кошти у друкарні Віктора Ієронімуса (м. Краків, Польща) випустила кілька десятків примірників книги. Величезна культурна цінність цієї книги можна побачити в національному музеї Угорщини в Будапешті. Що ж стосується Бенедека Ком'яті, то окремі історики вважають, що він походить з Великих Ком'ят. Однак насправді батьківщиною цієї славетної людини є Братислава (Погонь), де він довгий час був каноніком (духовною особою). У стінах замку творив і знаменитий митець-музикант Ілошваї Шеймеш Пийтер, який у 1548 році написав музичний твір «Олександр Великий». Та найвидатнішим твором, який увійшов до скарбниці угорської культури, є його «Балада про Міклоша Толді», написана в 1574 році. Сюжет цього твору тісно переплітається з трилогією знаменитого угорського письменника Оронь Яноша «Толді». Ілошваї Пийтер грав на кількох музичних інструментах, однак найбільше йому імпонувала лютня.
З історією замку пов'язана іще одна цікава і знаменна подія. Тут, на вершині замку, побудовано католицьку капличку. Окремі історики вважають, що її будівництво було приурочене саме до виходу в світ першої друкованої угорської книги, однак це помилка, бо писемні джерела засвідчують, що капличка існувала вже 1516 року. На жаль, в 1946 році капличку зруйновано радянськими військовими як таку, що є «орієнтиром для ворожої авіації» (?!). Поряд з руїнами каплички тоді містився радіотехнічний взвод, антени якого піднімались високо над замковою горою. Всім королівчанам було категорично заборонено наближатися до дислокованого тут військового підрозділу. Не маючи чим обігріватись узимку, солдати позривали балки, крокви, дошки з даху, порубали двері та вікна каплиці. А восени хлопчаки здалеку спостерігали за тим, як солдати збивали горіхи з крислатого дерева, яке росло перед самісіньким входом до каплички, та згодом і цього горіха солдати зрубали. Однак релігію, духовність людей вбити неможливо. Як тільки Україна виборола незалежність, розпочалась відбудова цього унікального храму. І вже 8 вересня 1993 року, в день Святої Марії, на тому самому місці, що й 400 років тому, відбудована капличка відкрила двері перед своїми вірними.
Королівський замок будувався впродовж десятиліть. Це була довершена і досить надійна споруда. У центрі замку був викопаний колодязь. Можна собі уявити, скільки це потрібно праці! Адже Замкова гора — суцільний камінь, а глибина цієї криниці була не менше 55 метрів. Товщина стін замку — 2—3 метри. Сьогодні викликає подив, що у 13 столітті будівничі могли використовувати чудові в'яжучі матеріали, які не втратили своєї міці впродовж 700 років. На спорудженні замку працювали волохи та русини із навколишніх сіл — Черни, Новоселиці, Вершці, Хижі а також майстри із Сербії.
Безперечно, замок мав важливе стратегічне значення. Через Королево пролягав торговий шлях на Сотмар (Сату-Маре). Разом з тим замки Хустський, Королівський, Виноградівський (Канків) гарантували безпечний сплав солі по р. Тисі. Охорона замків, маючи непогане озброєння, завжди була готова дати відсіч розбійникам, які б посміли напасти на купців. Після татарської навали (1240—1242 рр.) король Бела IV запросив саксонців до Угорщини, позаяк вони були надійними воїнами-охоронцями, талановитими зодчими і працелюбними господарями. Тож нас не повинен дивувати той факт, чому в Королеві у наступні століття проживало так багато німців (наприклад, 1715 року в Королеві їх було 210).
Крім того, замок слугував літньою резиденцією королів Угорщини, які залюбки полювали в тутешніх лісах. Виходець із королівської династії Арпадовичів (896—1305 р.р.) Іштван V полював тут на диких кабанів, оленів, ведмедів, турів. Поява короля та його свити завжди наводили жах на жителів, позаяк той мав крутий норов. Однак, як пишуть історики, найкращим, найазартнішим мисливцем був син Бейли IV Стефан. «Ніхто з певністю не може сьогодні сказати, хто ж звів Королівський замок. Можливо, що пан Ньолаб, ім'я якого замок носить сьогодні, а може й сам король Стефан.» — вважають деякі українські історики. Однак в угорських історичних джерелах знаходимо, що розпочав будівництво (Кун) Ласло IV. Відомо точно, що у період Арпадовичів замок уже був побудований. Після смерті Арпадовичів на угорський престол заступає італійська родина Анжу. В цей час король Людвіг Великий дарує Ньолаб трьом братам — воєводам Драгфі (Драгам). Однак цей замок дуже вже був до вподоби їхнім сусідам — родині Перені і вони так умовляли нового короля Жігмонда, аж поки той не згодився передати в 1405 році замок і всі інші володіння родині Перені. Цей бастіон не раз рятував навколишніх дворян від повсталих кріпаків. Проте і сам замок не раз потерпав від повсталого люду, який палив стріхи, дерев'яні ворота. Так, наприклад, в 1514 році Довго Дьордь зі своїми повстанцями намагались захопити замок, однак безуспішно.
Біля підніжжя замку були бідні халупи, особливо з південного та західного боку. Ці бідні хати часто ставали прихистком грабіжників, які тероризували навколишні села, грабували всіх і все. Як свідчать літописці, банди очолювали Дочо Ласлов та Фончіков Повзеш. Чеські історики, описуючи поїздку угорського короля Уласа IV до Королівського замку, взяли цю подію за вихідну точку і «омолодили» замок щонайменше на 200 років. Однак Ольга Мікловш, угорський історик, що супроводжував Уласа IV протягом цієї поїздки, залишив нащадкам багато цікавих матеріалів, які є надійним та правдивим джерелом інформації. Пізніше він став єпископом у Естергомі, тут же й похований, поряд з криптами представників вищого духовного та королівської знаті.
В 1661 році замок очолили турки, які стали табором з північного боку замку, біля р. Тиси. Майже півроку намагань захопити замок не увінчались успіхом. Турки не змогли зламати опір захисників та подолати фортифікаційні споруди, хоча чисельна перевага у кілька разів була на боці нападників.
В 1672 році замок було підірвано за наказом короля Леопольда (Ліпота), який чомусь не дуже довіряв хазяям замку. Варто сказати, що Леопольд наполіг на тому, щоб у Ньолабі постійно перебувала німецька варта. Саме ті солдати і були головними руйнівниками цієї унікальної фортифікаційної споруди. А далі — час, всесильний і могутній, довершив те, що не встигли вірні слуги короля Леопольда. Родина Перені (останні власники замку), яка була дуже лояльною до короля Угорщини, до останнього моменту не йняла віри, що такий наказ буде дано і замок зруйнують.
В 1858—1859 роках угорський уряд виділив кошти для проведення широкомасштабних археологічних розкопок на території колишнього замку. В результаті цих розкопок знайдено сімейний склеп та потаємний коридор. Археологи знайшли золоті ланцюжки з медальйоном, перстені, інші коштовності. Найцінніше із знайденого можна побачити сьогодні в Угорському національному музеї. Проте багато цінних речей осіло у приватних колекціях окремих громадян. Невідомо також доля чудових гобеленів, картин, зброї, різних коштовностей, що були в замкові на момент його нищення (1672 рік).
В 20-х роках XX ст. чехи також проводили розкопки на Замковій горі, однак їхні пошуки не можна вважати вдалими. Варварських руйнувань завдали замку жителі Королева. В кінці 40-х років вони ламали мури і вантажили уламки на вози, споруджуючи фундаменти власних осель. По-варварськи розрито могили перед каплицею, де було поховано представників родини Перені. У період чеської влади, та й радянської теж, зроблено чимало шкоди, коли було вирішено озеленювати Замкову гору. Адже археологи категорично проти цього. Дерева, власне їхні коріння, руйнують історичні пам'ятки більше, ніж будь що інше.
Замкова гора — візитна картка Королева. Кам'яний сфінкс (залишки північної стіни) описаний нашими поетами-земляками В. Вароді та В. Густі. Тут полюбляють малювати свої полотна відомі художники Закарпаття. 30 років тому планувалось побудувати тут амфітеатр, однак і цей задум не був реалізований.
Туристи, які бувають у Королеві, піднімаються на Замкову гору, звідки відкривається чудовий краєвид. Замки Європи, ровесники Королівського, давно відреставровані, вони є джерелом фінансових надходжень до державної скарбниці і перебувають під надійною охороною держави як історичні пам'ятки.
Є сподівання, що Замкова гора відкриє для нас ще чимало загадок, які чекають на тих, хто не байдужий до історії своїх пращурів, хто прагне довідатись про те, якою була історична правда.
Будова
Основні будівлі замку розташовані на найвищій частині пагорба. Замок споруджений з бутового каменю на вапняковому розчині. У плані — асиметричний, має форму неправильного чотирикутника, пристосованого до нерівностей схилів. Посеред двору — сліди криниці. У південно-західному кутку розташована напівкругла башта. Довжина верхньої частини замку — 57, ширина — 47, висота стін — до 9,6 м. Товщина стін — понад 2 м. До головної споруди прилягає частина укріплень у формі прямокутника зі сторонами 24х32 м. У південно-східній частині пагорба на значній відстані від головних фортечних споруд окремо стоїть сторожова вежа кілеподібної форми у плані. Її роміри 9,65х10,15 м, висота — 6,9 м, товщина стін — 2,65 м. Скеля за вежею прорізана глибоким ровом.