Ясіня (гуцул. діалект Єсінє, російською Ясиня , чеською Jasina (Jasina, Jasinja) ) — селище міського типу Рахівського району Закарпатської області, розташоване біля підніжжя Чорногори і Свидівця над р. Чорною Тисою
Відстань до районного центра Рахів - 32 км, до обласног центру м.Ужгород - 274 км.
Населення – понад 9 000
Історія
Перша згадка у письмових джерелах — 1555 р. (засновники — гуцули з галицького боку Карпат).
У народі існують й інші дати: 1497, 1500, 1553 р.р. Згідно документів, у селі проживали гуцули й належали вони угорському феодалові Драгфе. В 1583 році село передається у власність шляхтича Каролі, а з 1672 року - Бичківській казенній домінії. Відомо, що тут, саме з 1672 року починається розробка лісів. Лісорозробки в той час велися дуже обережно: вирубки велися винятково взимку. Перший рік ліс зрізали й залишали на місці. На другий рік обрізали верхівки дерев і гілки. І лише на третій рік, майже сухе, без кори, дерево спускали в долину. Далі, по Тисі, дерева спускали до Бичкова. Відповідно до перепису 1720 року, у селі проживало 53 родини. В 1724 році для сплаву лісу було споруджено перше водоймище (місцева назва «гать»), у Стебному. У другій половині 18 сторіччя в село переселяють родини німецьких колоністів, які займають кращі землі, одержують державні позики для ведення господарства. Відомо, що перші поселенці з'явилися отут із села Ротевейзе. На жаль, розшукати це село не вдається. Наприкінці 18 сторіччя, на роботах у лісі, разом з переселенцями, працювало більше 400 чоловік. Гуцули не раз піднімалися на збройні повстання проти діючої влади й загарбників. Вони підтримували опришківський рух, очолюваний О. Довбушем, що в 1743 й в 1745 роках відвідував Ясіня. Збереглися спогади й назва урочища Білі Хрести, де жителі селища бачили легендарного ватажка. На початку 19-го сторіччя в селищі починають діяти перші церковно-парафіальні школи. Судячи з документів про дарчу на землю, навчання в них велося церковнослов'янською мовою. У документах того часу зустрічаються записи українських слів латинськими буквами. Відкривається школа для родин колоністів. В 1800 році, у селі оселилася родина єврея Марамороша, що заснував єврейське суспільство в Ясінях. Він одержує ліцензію для організації забезпечення продуктами німецьких переселенців і місцевого населення, що працювало на лісозаготівлях
Революційні події 1848-1849 років у Європі торкнулися і Ясіня. Люди вимагали зменшити податковий тиск і виділити земельні ділянки. У червні 1849 року, каральний загін жорстоко розправився з повстанцями. У середині 19-го сторіччя населення села становило 2778 чоловік. По переписі 1900 року населення села вже становило 3454 чоловік. З них 1439 було зайнято в сільському господарстві, 219 - у ремісничому виробництві, 150 у торгівлі, 255 були робітниками - поденниками, 158 слуг, 330 чоловік ходили на сезонні заробітки. Наприкінці 19-го початку 20-го сторіччя в Ясінях здійснене регулювання річок і припливів та будується залізниця (завершена в 1896 році). Ці міри були початі для збільшення вивозу лісу, що використовувався навіть, як корабельний. З деревини, що добуває в цьому краї виготовляли дуже коштовні меблі й інші вироби. Склад населення був наступним: Усього населення - 9 795 чоловік; з них використовували розмовну мову: українську - 6 824 угорську - 1 461; німецьку - 1 484; інші - 26; По віросповіданню: греко-католики - 6 904; римо-католики - 1 285; іудеї - 1 520; реформаторів - 76; кальвіністів - 8. За наявним даними, приблизно в цей час, у Ясінях проживало дві православні родини. Під час Першої Світової війни, в Австро-Угорську армію було покликано майже 300 жителів села. Двічі на його території були російські війська, за симпатії до яких було присуджено до розстрілу близько 60 чоловік. Листопадова революція в Австро-Угорщині (1918 р.) привела до падіння монархії. Ці події послужили початком проголошення Гуцульської Республіки, із центром у Ясінях.
8-го листопада 1918 року в центрі села було зібрано багатотисячне віче, на якому була створена Українська Народна Рада. До нєї ввійшли самі шановні люди села, включаючи представників німецького, угорського і єврейського суспільств. Очолювати Раду народом був обраний С. Клочурак. Українська Народна Рада в Ясінях була добре організованим і демократично обраним органом влади. Вона підтримував зв'язок з урядом ЗУНР, у якому була організована «Секція пропаганди для угро-русинів», яка постачала Закарпаття українською літературою й підручниками. У грудні 1918 року в Ясіня направляється 620-а каральна військова експедиція й урядовий комісар Кальман Фізешірі. 2 січня 1919 року в Станіславі (Івано-Франківськ) відбулося засідання Народної Ради Західної України, на якому проголошено об'єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою. На ньому виступив С. Клочурак, якого тепло привітав голова ЗУНР Є. Петрушевич. У ніч із 6 на 7 січня відбулося збройне повстання, а 8 січня 1919 року було проголошене створення Гуцульської Республіки. Активну участь у цих подіях брали брати Василь, Дмитро й Іван Климпуші, Іванюки, Д. Німцук й інші. Усього брали участь у повстанні 86 чоловік, у тому числі 23 старшин і підстаршин військ ЗУНР. 13 січня 1919 року, військо Гуцульської республіки під командуванням С. Клочурука відправляється окремим поїздом у похід на Мараморський Сігет. До складу гуцульських сотень входять і добровольці з Галичини. За короткий період були звільнені села Рахівского району й місто Рахів. Однак поразка в Сігетській Коморі не дозволила далі продовжувати визвольний похід. А Гуцульська республіка проіснувала до окупації краю румунськими військами (червень - липень 1919 року).
17 березня 1939 року Ясіня окупували війська фашистської Угорщини. На його окраїнах пролягала угорсько-польська границя. У вересні 1939 року, після поразки Польщі у війні, була встановлена угорсько-радянська границя, яку у пошуках кращої долі перетнули десятки жителів села. Всі вони були репресовані НКВД і відправлені в Сибір й інші табори ГУЛАГУ. 4 січня 1942 року в селищі Ясіня десантувався радянський розвідувальний загін, що очолював ясінянець О.О. Борканюк. У жовтні 1942 року його повісили у фашистських катівнях. Указом Президії Верховної Ради СРСР йому посмертно привласнене звання «Герой Радянського Союзу». 6 січня 1944 року угорські фашисти зробили жорстоке злодіяння: по національній ознаці заарештували, а потім знищили майже все єврейське населення села. В урочищі Околи діяв концентраційний табір. 14 жовтня 1944 року Ясіня звільнили війська Червоної Армії. У боях за звільнення селища загинуло більше 450 радянських солдатів. У ряди Червоної Армії й Чехословацького армійського корпуса, добровільно вступили більше 300 селян. Більше 30 з них загинули в боях.
У XVІІІ столітті в околицях діяли опришки. Від них лишилася «капличка Довбуша», споруджена коштом отамана 1750 року. Відомі також перекази про те, що в Ясіні на початку 18 століття загинув інший відомий ватажок опришків — Григор Пинтя.
У 19 столітті Ясіня — містечко Тисодолинянського повіту (округу) Марамороського комітату. Користувалося власною печаткою з гербом: на срібному тлі — зелене ясеневе дерево, під яким селянин пасе кіз.
1914 — австро-угорська влада стратила 65 осіб за симпатії до російских військ.
9 листопада 1918 року Народна Рада в Ясіні проголосила Гуцульську Республіку (президент — Степан Клочурак) як частину ЗУНР і організувала з частиною УГА похід на Сигіт.
З 1919 року містечко належало до Чехословаччини.
14 жовтня 1944 року після 17-денного бою селище зайняли радянські війська (втратили 413 загиблими).
Легенда
збереження Богом хазяїна Струка, якого застала в горах зима. Аналіз цієї легенди привів чеських етнографів до висновку, що перші поселенці в селищі Ясіня були із села Зеленого. Михайло Тиводар у своїй роботі "Закарпаття: народознавчі роздуми" вказує, що предками місцевих гуцулів були вихідці з Косова і Яремче. Однак, збережені саме в районі Струківської церкви топоніми "Криворівня", "Зеленчинка", "Васьківчик", "Буковина" і проведена певна робота з порівняння фольклорного матеріалу, дають підстави припустити, що перша хвиля заселення, цілком можливо, була здійснена з Буковини, а точніше - з Вижницького району Чернівецької області. З ясеновим лісом зв'язується назва селища. Ясенове дерево й вівця зображені на стародавньому гербі селища Ясіня. Струківська церква, а в старі часи - невелика каплиця, і сьогодні є її символом.
Ясіня славиться пам'ятниками дерев'яної архітектури, народною й художньою творчістю, працюють народні вмільці різьблення по дереву, обробки шкіри, вовни; самобутнє гуцульське ткатство й вишивання, є свої народні композитори, художники й ін. Пісні, коломийки й танці ясінчан слухали й дивилися не тільки на Україні але й за кордоном.
Характерним для населення селища Ясіня є національна кухня.
Окраїни селища Ясіня - ліси, високі гори й полонини, де влітку випасають череди корів й овець. Сніг лежить до кінця травня, що дає можливість гірськолижникам відпочивати більше півроку. Узимку до Ваших послуг підйомники, облаштовані траси, а влітку гриби, ягоди, цілюще повітря, мінеральні джерела. Ліси богаті на флору й фауну. Все це створює відпочинок тут незабутнім.
Пам'ятки
- Дерев'яна хрещата одноповерхова Струківська церква (1824)
- Церква святих Петра і Павла
<<Рахівський район
<<Населені пункти Закарпаття
Якщо Ви володієте детальною інформацією(матеріали, фотографії тощо) про населені пункти Закарпаття і бажаєте, щоб про ваше село чи містечко знало все Закарпаття та Україна, то надсилайте інформацію на нашу електронну скриньку Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.