Петрово (інша назва Пийтерфолво) - село, що знаходиться у Виноградівському районі Закарпатської області. Центр сільської ради, розташоване на лівому березі Тиси, в 27 км від районного центру і в 9 км від залізничної станції Дяково.
Населення – понад 2 000 осіб. Сільраді підпорядковані села Бобове та Дівичне.
У Петрові розміщена центральна садиба колгоспу «Прикордонник», за яким закріплено 6634 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 5006 га орної землі, 1320 га пасовищ. У колгоспі «Прикордонник» вирощують зернові (переважно пшеницю, кукурудзу) і технічні (в основному тютюн) культури. Тваринництво - м'ясо-молочного напряму. З колгоспних підсобних підприємств діють два цегельних та консервний заводи, тарний, сувенірний та швейний цехи. 25 передовиків колгоспного виробництва удостоєні урядових нагород, в т. ч. звання Героя Соціалістичної Праці - голова колгоспу А. А. Біров, ордена Леніна - ланковий І. І. Деметер.
На території Петрова працюють: середня школ, будинок культури (з залом на 500 місць), бібліотека, дитячий садок, музична школа-семирічка, дільнична амбулаторія та аптека, стадіон, тир, торговий центр, магазини, будинок побуту, будинок механізатора, відділення зв'язку. Є парк відпочинку з атракціонами.
Пийтерфолво відоме з другої половини XIV ст. У березні - квітні 1919 р. в селі існувала Радянська влада. У 1923 р. створена сільська організація КПЧ, ініціаторами створення якої були І. І. Мартов: і К. К. Сейкель.
У 1960 р. у Петрові встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
У с. Бобово, що поблизу Петрова виявлені залишки поселення епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. Е..) І кургани IV-III ст. до н. е..; у сіл Петрова і Бобове - залишки двох поселень перших століть н. е.., а біля сіл Дівичне та Петрова - залишки двох слов'янських поселень (VIII-IX ст. н. е..).